Сучасним Кременцем – у минуле
Підготовка вчителя-педагога закладу середньої освіти виступає органічним синтезом єдності теорії та практики. Теоретична складова оволодіння майбутнім фахом вимагає надійного практичного фундаменту, підтвердження набутих теоретичних знань конкретним соціальним матеріалом. Для завтрашнього вчителя історії таким матеріалом виступають артефакти, які нам надає опредметнена в історичних пам’ятках локальна й регіональна історія, насамперед, минувшина рідного краю.
Саме таке значення мала мандрівка вулицями древнього Кременця, яку здійснили студенти третього курсу спціальності «Історія» Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка. Вони на деякий час повернулися у далеке і ближче минуле.
Студенти самостійно, власноруч і власними зусиллями, грунтуючись на вже отриманих знаннях, розробили два туристично-краєзнавчих маршрути: «Будинок Бориса Козубського – П'ятницький цвинтар – Богоявленський жіночий монастир – Чеснохрестська церква – каплиця св. Анни – єврейський цвинтар – Дівочі скелі» та «Ліцейний корпус або корпус колишнього єзуїтського колегіуму, а нині – історичний корпус КОГПА імені Тараса Шевченка – будинок Близнюки на вулиці Медовій – Меморіальний комплекс перед Ліцейним корпусом академії – Миколаївський собор – костел св. Станіслава – Літературно-меморіальний музей Юліуша Словацького – Замкова гора».
Юні дослідники апробували себе в якості екскурсоводів. З належною майстерністю і майже зрілим професійним підходом вони розкривали історію та особливості об'єктів історичної минувшини, наголошували на важливості їхнього релігійного, мистецького, культурного та історичного значення не лише для мешканців містечка чи краю, а й у національному вимірі. Отож, як гласить відома теза, "Кожна людина мусить стати для себе Христофором Колумбом", так і наші історики-краєзнавці, до певної міри, стали "сучасниками" минулого, поринули у сиву давнину віків, зазирнули у таємниці історичного буття. І вони переконалися, що історія – це ріка, що ніколи не припиняє свого плину.
