Теребовлянський замок – пам’ятка історії національного значення на Тернопільщині
Перші укріплення у м. Теребовлі звели ще у ІХ-Х-му ст. за часів правління князя Василька Ростиславича, правнука Великого князя Ярослава Мудрого. Руїни (оборонні вежі, мури) давнього замку на території Теребовлянської ОТГ до сьогодні вражають своєю неприступністю та масштабністю.
У 1346-му році, після захоплення частини українських земель польськими військами, польський король Казимир Великий перебудував фортецю, але, нажаль, про неї відомостей не залишилося. Швидше за все, це були дерев’яні укріплення з ровами та земляними валами.
У 1594-му році завдання побудувати кам'яну фортецю отримав краківський каштелян Анджей Тинчинський. Мури цього укріплення розкопали у 2012-му році під час археологічних досліджень.
Лише у 1631-32-их роках завершили будівництво замкових укріплень, залишки якого збереглися до наших днів.
На будівництво Теребовлянського замку витратили близько 9000 злотих.
Протягом XVII-першої половини XVIII-ого ст. Теребовлянський замок служив міцним форпостом на шляху до Кам’янець-Подільського. За цей час десятки разів його брали в облогу турецько-татарські війська. До відновлення замкових укріплень після неодноразових штурмів, долучалися місцеві жителі.
У плані замок має неправильну, видовжену і звужену на південь форму п’ятикутника, що повторює конфігурацію гори. Потужні мури, шириною від двох з половиною до п’яти метрів, посічені отворами бійниць, були пристосовані до тривалої оборони.
Після першого поділу Речі Посполитої 1772-го року Теребовля ввійшла до складу Австрійської держави. Нові господарі занедбали замок, дозволивши розбирати кам’яні укріплення на будівництво доріг, а згодом – залізничних мостів.
І лише у XIX-му ст. (1895 р.) Замковою горою почав опікуватися лісничий теребовлянських лісів Олександр Блажинський. Тоді огородили площу, висипали стежки, посадили дерева, встановили лавки, альтанки.
У 1900-му році на відбудову та реконструкцію замку із міста виділили значні пожертви, зокрема, жертводавцями стали: Хавер Шейбал – комісар міста та Георг Шеферов (житель Могильниці).
Згодом силами теребовлянських гімназистів, яких очолив Казимир Міссон, продовжили відбудову та облаштування замкової території і паркової зони для відпочинку. Імена усіх людей та організацій, які виділили кошти на ці роботи, висічені на кам’яних плитах, що вмуровані у східну стіну Теребовлянського замку. Серед них: Валерян Хек (засновник польської бурси в місті), Станіслав Ліндер, Владислав Піскозуб, Ян Бохенек (скульптор, автор одного із пам’ятників Софії Хшановській), Ян Полянський (лікар), Болеслав Сафін, Веньямін і Єлена Щієльнікові, Павел Мікульський, Каса членських внесків у Теребовлі, Теребовлянська комунальна каса ощадності.
У кінці 80-х на початку 90-х років завдяки зусиллям організацій та державних установ міста вдалося облаштувати та відкрити відпочинкову зону для відвідувачів на вершині Замкової гори.
В 1990-му році група архітекторів «Укрзахідпроектреставрація» розпочали дослідження замкового комплексу. У 2008-му році за розпорядженням Кабінету міністрів України Теребовлянський замок включили до складу Національного заповідника «Замки Тернопілля».