У Тернопільському обласному краєзнавчому музеї діє виставка «Теодор Вацик. По-своєму…»
До 135-річчя від дня народження талановитого земляка-художника облаштована виставка із музейної збірки, до якої увійшла частина мистецького доробку автора, а також матеріали науково-допоміжного фонду, рідкісних книг та документів.
Історія власного життя пишеться завжди «по-своєму»: неповторно і самобутньо. Як у світі мистецтв. Кожен рукописний витвір є оригіналом, бо створений талантом і харизмою. Тим, що приховано живе у кожному з нас. Та лише найсміливіші можуть оприлюднити свою благодатну працю, яка наповнює життям та розкриває зсередини.Відбиток внутрішніх шукань і здібностей, залишений художником за покликанням Теодором Вациком, є «по-своєму» дивовижним та майстерним. Він висвітлює мистецьке обличчя автора. Тим відображенням служить уся збережена спадщина: портрети, пейзажі, натюрморти, жанрові композиції, унікальні рисунки пером, пластика, церковний живопис. Він беззаперечно був майстром, що знайшов себе у провідній художній течії реалізму. Проте з власним баченням та новаторським поданням — виражати відчуття… Через пом’якшення обрисів та гармонію малярської палітри створювався ліричний настрій в пейзажних роботах. Портретна психологічна характеристика передавалася чистими «веселковими» кольорами. Так, лише сім барв кольорового спектру, аби створити прекрасне і вічне! Це був помітний відголос імпресіонізму, яким володів Теодор Вацик. Свобода мистецького вираження «по-своєму»…
Особистість Теодора Вацика є цікавою, багатожанровою та до кінця незвіданою. Чимало загадковостей є і у його біографії. Насамперед, ім’я: Теодор чи Федір? Тернопіль чи село Колодіївка (в минулому — Скалатського району) є місцем народження художника? А дата появи на світ? 11 квітня, 18 квітня, 20 листопода 1886-го року, котра з них достовірна? Ще до сьогодні мистецтвознавцями не створено «цілісного портрету» самого художника, бо його життєпис вимагає дослідних поправок.
Відомо, що Теодор Вацик вибирав собі школи, студії за покликом душі. Після Тернопільської гімназії була Краківська академія мистецтв (1904-1909 рр.), де він навчався у досвідчених професорів Ф.Цинка (рисунок), Ю. Панкевича, В.Вайсса (малярство), далі — Відень — у професора К.Похвальського та Мюнхен — приватна майстерня Ю. Брандта і на завершення — Венеція. Визбируючи по крихті усе необхідне для своєї творчої натури, Теодор Вацик, повернувшись на батьківщину, розкривається вперше як художник-портретист у Львові (1910-1914 рр.).
Та ніколи не передбачиш віражів долі, можеш лише їх сприйняти «по-своєму». Так Вацик міняє пензель на … зброю, джергу на … військову форму, бо випало йому воювати в роки Першої світової війни у лавах австрійської армії та в рядах УГА.
Проте творчість невгамовна, вона хотіла продовження і митець шукав того справжнього затишного місця для обох. Спробував в Італії — не прижилося, повернувся на Україну: зупинився на Закарпатті (Берегово, Ужгород), але теж ненадовго, перебрався в Тернопіль, і затримався лише на сім років. Місто Пляттінг (Німеччина), у якому прожив двадцять шість років, стало останнім притулком художника. Там він 22 червня 1968-го року помер.
Ім’я Теодора Вацика пов’язане і з нашим Тернопільським обласним краєзнавчим музеєм. Нові архівні дослідження розкривають цю маловідому сторінку як у біографії художника так і в історії музею. Чи міг художник знати, передбачити, що частина його творчої спадщини буде зберігатися у музеї, в якому він обіймав посаду директора?
До музейних збірок в Україні та за кордоном, а також у приватні колекції потрапили лише ті авторські роботи «які вижили», оскільки переважна більшість творів розгубилася по дорогах життєвих мандрів.
…Пізнаваймо світ «по-своєму»…
Оленка Крупніцька,
науковий співробітник ТОКМ
