У Тернопільському обласному центрі комплексної реабілітації розповіли про особливості виховання підлітків
Корисні поради про те, як правильно поводити себе з дітьми у підлітковому віці надала практичний психолог центру Ірина Конарська:
«Насправді корисно, коли дорослі ставлять собі такі запитання: «Коли моя дитина мені усміхалася? Чи дозволяю я дитині мене чогось навчити? Яка її улюблена страва? А як моя дитина знає, що я її люблю, що вона для мене важлива?»Варто пам`ятати, що у підлітковому віці, на рівні фізіології відбуваються величезні зміни, які залишають відчуття перевантаження і стан «це неможливо контролювати». Гормональні перебудови, зміна зросту, режиму сну, перепади настрою. Відповідальність за будь-які невдачі дитина переносить на тілесність. І, знаєте, підлітковий вік – саме час для онлайн-курсів зі стилю, макіяжу, освоєння сценічної ходи та ін. І, звісно ж, спорту.
Процеси, що відбуваються в мозку: префронтальна кора (відповідає за раціональну поведінку, контроль, критичність, аналіз, оцінювання ризиків) і лімбічна система (відповідає за переживання, формування емоцій) у підлітковому віці абсолютно не дружать. Через гіперактивність лімбічної системи й неможливість гальмування (у зв'язку з незрілістю префронтальної кори й недостатністю зв’язків) дитина моментально спалахує в разі будь-якої (уявної) небезпеки. Саме лімбічна система жадає ризику, а префронтальній корі не вистачає сили її зупинити.
Це час «пустелі», в якій страшно, в якій дуже багато амбівалентних почуттів і станів, а їх дуже складно витримати. Крім агресії, ейфорії, тривоги, підлітковому віку властивий стан «емоційної обнулення», нудьги, порожнечі. У дорослому віці ця нудьга змушує нас шукати діяльність, у якій ми би відчували реалізацію, але в підлітків часто за нею йде прояв незадоволеності, злості, болючої туги. Саме цього стану болісної туги діти намагаються уникнути, вибираючи іноді дивні дії.
Це час суб’єктивного переживання тотальної самотності, крихкості внутрішніх опор і невпевненості в зовнішніх. Дитина, яка дорослішає, не може спертися на «внутрішню територію» (і все, що її стосується, включно з батьками), а саме там відбуваються глобальні зміни, – вона шукає опори, схвалення, визнання «зовнішньої».
Саме тому їм так важливо крикнути у світ: «А Я! Хто я? Що я можу? На що можу вплинути? Як далеко поширюється моя влада? Що я можу витримати?»
Вийшовши з підліткового віку, в здоровому стані вони прийдуть до Сили Індивідуальності.
Як батьки можуть в усьому цьому допомогти:
- підліткам важлива близькість. Безпечне коло спілкування – настільні ігри, наукові гуртки, рукоділля, будь-які майстер-класи, хобі, творчість, навчальні проєкти, курси програмування, шашки-шахмати, фото-майстерні, створення мультфільмів. Це прирівнюється до психотерапії;
- важливо дати можливість підлітку «скинути збудження» (раптом – вони захочуть займатися спортом, можуть допомогти батут, «лазерні бої»);
- багатьом складно дочекатися результатів (на це просто може не вистачати «потужності», і це – особливість цього покоління). Їм важливі «швидкі проєкти»: кулінарія, табори, «тренінги вихідного дня»;
- якщо вам вдасться залучити їх до музики – хоч барабани, укулеле – це вплив на «внутрішню ритмізацію», такий собі «кондиціонер» для їхньої розпеченої лімбічної системи;
- відчуття важливості необхідне в цьому віці, важливості свого внеску в спільноту: волонтерство, соціальні проекти;
- привчання до рефлексії – написання есе, літературні гуртки, читання, медитації, візуалізації: усе це – гальмівна система під час збудження. Ці практики допомагають «вижити в пустелі»;
- в арттерапії, в роботі з підлітками, використовується тема лабіринту: проходження лабіринтів-квестів, малювання лабіринтів.
Таким чином діти привчаються до відчуття, що вихід є. Логічний. Безпечний. У життя. Їм так важливо відчувати від нас: «Я з тобою! Я зможу в себе вмістити те, що ти зараз переживаєш. Ти можеш, спираючись на мою силу, рости. І поруч зі мною ти можеш розслабитися й на мене покластися».
Нехай наша любов буде для дітей очевидною. А нам вистачить сил, мудрості дати їм опору в їхньому дорослішанні. Хай нам буде за них спокійно».
