«Чуєш брате мій…»: у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї діє виставка
Цьогоріч виповнюється 80 років з часу відходу у вічність Богдана Лепкого та 50 років з дня смерті його брата Левка. З цієї нагоди у краєзнавчому музеї влаштували виставку «Чуєш брате мій…», на якій вшановано пам'ять братів з видатного роду Лепких.
Богдан і Левко Лепкі своєю наполегливою працею долучилися до розвитку галицького краю, збереження його культури, віри, мови, історії. Походять брати з давньої священичої родини, у якій плекалися українські національні традиції та державницькі ідеї.
Богдан Лепкий — найпопулярніший письменник галицької землі початку ХХ ст. Він був видавцем, перекладачем, також літературознавцем, громадсько-культурним діячем, художником, публіцистом. Народився 4(9) листопада 1872 року на хуторі Кривеньке, недалеко Крегульця Гусятинського району на Тернопільщині. Освіту здобув у Бережанській гімназії, Львівському та Віденському університетах. Після закінчення філософського факультету, з 1895 року викладав у Бережанах, у 1899–1914 роках — у Кракові. Був членом «Молодої музи». Під час Першої світової війни Лепкий провадив культурно-освітню роботу в таборі полонених українців (Вецляр). З 1926 року — викладач, згодом професор української літератури в Краківському університеті. У 1938–1939 роках — член польського сенату у Варшаві. Останні роки життя Богдана Лепкого видалися важкими, бо припали на час німецької окупації Польщі. Старий, хворий письменник не тільки втратив місце в університеті, а й зазнав переслідувань. Це наблизило його кінець. Помер Лепкий 21 липня 1941 року, похований у Кракові на Раковецькому кладовищі. У 1972 році на його могилі встановлено барельєф.
Богдану Лепкому довелось опановувати науку далеко від рідного краю. Ще зовсім юний відчував у серці ностальгію за рідним краєм і це вилилось у поетичні рядки, пройняті тугою за Батьківщиною, яка супроводжувала його все життя. Основна частина його художньої творчості, науково-дослідницької, громадсько-культурної та педагогічної діяльності, пройшла поза межами України.
У Кракові у 1910 році Богдан Лепкий написав найвідоміший вірш «Чуєш, брате мій…», який був покладений на музику, і став народною піснею під назвою «Журавлі». У цьому вірші лише кілька строф. «Вірш склався немов сам від себе, без мойого відома й праці, — писав у своїх спогадах поет. — До нього підібрав музику мій брат Левко…» Цей вірш об’єднав надзвичайно талановитих братів. Він асоціюється із їхньою долею, адже вони були змушені емігрувати в інші країни, проживши там більшу частину свого творчого життя.
Левко Лепкий — поет, прозаїк, видавець, композитор, відомий хорунжий у рядах січового стрілецтва. Народився 7 грудня 1888 року в селі Поручині Бережанського району. Закінчив Бережанську гімназію у 1909 році, поступив на навчання у Львівський університет. Вчився малярства в Краківській Академії мистецтв. Під час навчання у Львівському університеті вів активне громадсько-культурне життя, організовував театральні гуртки, військово-спортивне товариство «Січ» і став одним із організаторів Українського січового стрілецтва, перенісши усі митарства воєнного життя з 1914 по 1920 рік. Він є автором багатьох стрілецьких пісень, які підбадьорювали, скріплювали дух українського воїнства. Помер 28 жовтня 1971 року в місті Трентоні (США). Ім’я Левка Лепкого живе і житиме в його піснях та творах. Уся його літературно-мистецька спадщина служить збереженню пам’яті про нашу героїчну історію.Гордімося, поважаймо, шануймо пам’ять тих, хто самовіддано служив українському народові!
Луцька Марія,
науковий співробітник
методичного відділу ТОКМ
