Тернопільський обласний краєзнавчий музей запрошує на виставку
З нагоди 175-ої річниці перебування Тараса Шевченка на Тернопільщині у музеї відкрилася експрес-виставка «Тарас Шевченко на Тернопіллі», яку можна переглянути до 1 листопада 2021 року.
Як оповідають у музеї, розпочалася мандрівка Тараса Шевченка в 1846-му році, коли київський, подільський і волинський генерал-губернатор Д. Бібіков доручив їхати в Почаївську лавру й там змалювати загальний зовнішній вигляд лаври, інтер’єр храму та вид на околиці з тераси.«Дорогою до Почаєва поет зупинився у Вишнівці — родовому маєтку українських князів Вишневецьких. Там цікавився архітектурними пам’ятками старовинного замку, зробив їхні замальовки, малював види міста, оглянув замкову бібліотеку, яка на той час нараховувала біля 15-ти тисяч томів, а також чималу кількість рукописів, — зазначають організатори виставки. — Не могли не привернути увагу Тараса Шевченка й інші німі свідки історії — дерев’яна церква Архангела Михаїла, зведена у 1726-му році, та споруджений у 1640-му році монастир о. Кармелітів. Церкву можна оглянути й нині, а від монастиря залишилися тільки келії. Також він спілкувався з місцевими жителями, які розповідали про життя кріпаків у панських маєтках. Один із них оповів Тарасові Григоровичу про сумнозвісну «гру в шахи» людьми, він не приховував обурення та гніву. Пан звелів викласти з каменю велетенську шахову дошку, а роль фігур виконували кріпаки. Той із панів, хто вигравав «фігуру», забирав її собі у власність. Після таких партій не одна мати, не один батько, сестра, наречена оплакували долю таких «фігур».
З Вишнівця Шевченко продовжив свій шлях у Почаїв. Саме тут він записав народні пісні «Гиля-гиля, селезень», «Ой пила, вихилила», «Ой у саду, саду». Про перебування у Почаївській Лаврі у містечку залишилося найбільше відомостей. Тут Тарас Григорович виконав чотири малюнки аквареллю, які зберігаються у Київському музеї Шевченка:
- «Почаївська Лавра зі сходу»;
- «Почаївська Лавра з півдня»;
- «Внутрішній вигляд Успенського собору»;
- «Вид на околицю з тераси Почаївської Лаври».
- «Почаївська Лавра з півдня»;
- «Внутрішній вигляд Успенського собору»;
- «Вид на околицю з тераси Почаївської Лаври».
«Поет не лише малював. Його часто бачили серед простого народу, він залюбки слухав розповіді, записував легенди, пісні. Дорогою на Берестечеко Тарас Шевченко відвідав Кременець. Поет чимало знав про місто, багате переказами, легендами від колишнього викладача хімії Кременецького ліцею, а пізніше викладача Київського університету Степана Зеновича. Досі невідомо, які матеріали, крім звіту, «шнуровой тетради» і почаївських акварелей, передав Тарас Шевченко генерал-губернатору. Вони загубились у справах Археографічної комісії. Відомо, що 29 жовтня поет розписався у книзі видачі Археографічної комісії про отримання місячної платні в сумі 12 карбованців 50 копійок. У листі від 13 листопада 1846-го року управителю Канцелярії чернігівського, полтавського і харківського генерал-губернатора Тарас Шевченко засвідчив про свій приїзд. Отже, подорож на Поділля і Волинь закінчилася. Та духовно Тарас Шевченко ніколи не розлучався з цими місцями. Набуті тут враження відлунювали у його творах», — додають у музеї.
