«Місце для замку вибрали з урахуванням природних оборонних властивостей місцевості. Об’єкт розташований на високій горі, обмеженій, з однієї сторони, долиною річки Збруч, з іншої – долиною потічка Темна Криниця. Гора повернута гострим мисом на північ. Таким чином, з півночі та зі сторони обох річок мури замку підсилені природними «укріпленнями». З напільної сторони перед муром був рів з підйомним мостом, а ворота прикривала порохова вежа, яка збереглася до наших днів, — зазначає Андрій Лесіцький, старший науковий співробітник відділу стародавньої історії музею. — Незважаючи на такі оборонні властивості, замок протягом наступних трьох століть неодноразово руйнувався татарами, турками, волохами. Руйнувалося і саме місто, тому жителям Скали неодноразово доводилося відбудовувати все заново».

 

У XV ст. Західне Поділля остаточно відійшло до складу королівства Польща. Скала стала центром Скальського повіту. У цей період неодноразово змінювалися ті, кому король доручав розпоряджатися містом. Зазвичай ці люди мали завдання організації оборони у краї, або ж відбудови міста після чергового руйнування.

 

«Замок постраждав під час Хмельниччини та Руїни XVII ст. У XVIII ст. старостами міста призначають представників роду Тарло. Замок був зруйнованим і закинутим. Нові господарі знову відбудовують його та будують новий палац. Через кілька років у палац потрапляє блискавка, і його знищує пожежа. З того часу замок більше не відбудовувався. Відпала потреба в обороні, а палац, нові власники — представники родини Голуховських, збудували в іншому місці», — додає науковець.

 

В експозиції Тернопільського обласного краєзнавчого музею зберігається мініатюра з портретами Аґенора Голуховського та його дружини, а також панорамою Скали, на якій можна побачити вигляд містечка, костел, руїни замку, обеліск Голуховських, який стояв навпроти замку та невелику будівлю на території самого замку, яка була, швидше за все, приміщенням прикордонної застави.