У краєзнавчому музеї розповіли історію будівництва залізниці на Тернопільщині
Частина експозиції відділу стародавньої історії Тернопільського обласного краєзнавчого музею присвячена будівництву залізниці на теренах нашого краю.
У 70–80-их роках ХІХ ст. розпочалося пожвавлення в економічному розвитку Тернопільщини, яка на той час входила до складу Австро-Угорської імперії. Цьому процесу сприяло будівництво шляхів сполучення на території краю.
15 травня 1867 року австрійський уряд видав концесію товариству залізниці Карла Людвіга на лінію Львів – Броди з розгалуженням до Тернополя. 28 серпня 1868 року про залізничне сполучення йшлося на засіданні Тернопільської міської мерії. А про початок будівельних робіт повідомила «Gazeta Lwowska» 10 травня 1869 року. Зокрема, там було зазначено, що майбутню трасу Золочів – Тернопіль – Підволочиськ аж до річки Збруч, де проходив державний кордон, шляхом жеребкування уже розділили між собою підприємці. Загальна сума їхніх початкових фондів становила 5 мільйонів 614 тисяч 40 флоринів.
Із весни 1869 року одночасно в різних місцях по всій трасі було розпочато будівництво. У Тернополі та поблизу нього влітку 1870 року кипіла робота. Споруджували залізничну колію, станцію, двірець та службові будинки. Загальне керівництво роботами здійснював Зигмунд Ріхман. До речі, ціна за весь відчужений у власників грунт у межах Тернополя становила 14 тис. золотих ринських.
Наприкінці 1870 року відкрили частину залізниці від Золочева до Тернополя. На цій дільниці спорудили такі залізничні станції: Зборів, Озерна, Тернопіль і зупинки – Плугів й Великий Глибочок. Її протяжність становила 64 км.
Перший потяг із міста Лева до Тернополя прийшов 22 грудня, а 28 грудня відбулося урочисте відкриття приміщення вокзалу. За свідченням очевидця, на пероні зібрався надзвичайно великий натовп, в якому були й репортери. Парова машина, що наближалася з боку с. Біла, випускала великі клуби диму і пари, а з комина локомотиву вилітали величезні іскри. Рух поїзда супроводжував несамовитий стук коліс по рейках. Тому не відразу залізниця здобула собі право на існування, оскільки деякі люди, навіть маючи куплений за немаленькі гроші квиток на потяг, зі страху відмовлялися ним їхати.
Саме цій події присвячена частина експозиції відділу стародавньої історії ТОКМ. Основним її елементом є фрагмент залізничного містка. На стіні над ним розташована картина художника Г.С. Миколишина, що відображає будівництво залізниці у Тернополі (1982 рік, полотно, олія). На передньому плані ми бачимо процес спорудження тунелю під залізницею. Позаду – робітники працюють на коліях, а вдалині видніється залізничний міст арочної конструкції. Також представлений оригінальний реманент працівників залізниці початку ХХ ст.: кліщі, кліщі-щупальці, домкрат та інші предмети. Окрім того, експонуються листівки кінця ХІХ ст. із зображенням вокзалу в Бережанах та залізничного мосту в с. Богданівка на Підволочищині (фотокопія).
У 1871 році стала до ладу залізнична лінія Львів – Красне – Підволочиськ. 1884 року відкрили гілку Станіслав – Гусятин, яка проходила через Нижнів, Бучач, Чортків; 1896 року – на Кременець, Тернопіль – Копичинці; 1898 року – Великі Бірки – Гримайлів, Біла-Чортківська – Лужани та Вигнанка – Іване-Пусте (з відгалуженням до Скали- Подільської). Таким чином, Тернопільська залізниця приєднувала до залізничного руху найродючіші землі Східної Галичини: Тернопільський повіт, північний схід Бережанського, північ Чортківського та східну частину Золочівського повітів.
Віра Шумська, завідувачка сектору
відділу стародавньої історії ТОКМ.