«Непохитний борець за Українську Державу»: у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї діє виставка
Сформована з фондової збірки Тернопільського обласного краєзнавчого музею виставка, присвячена 110-річчю від дня народження Ярослава Стецька — політичного та військового діяча, голови Організації Українських Націоналістів (б), президента Антибільшовицького блоку народів, голови Українського Державного Правління Української держави, триватиме до 31 січня.
Народився Ярослав Стецько у 1912 році в селі Великий Глибочок, біля Тернополя, в сім’ї отця Семена та Теодозії з Чубатих. Ярослав був другою дитиною. На час його народження подружжя Стецьків уже виховувало сина Омеляна. З часом у родині народилася молодша донька Оксана. У 1929 році з відзнакою закінчив Тернопільську українську гімназію. З 1929 по 1934 рік студіював право й філософію у Краківському та Львівському університетах. 30 червня 1941 році в окупованому німцями Львові на зборах, скликаних членами ОУН(б), проголошено створення Української держави та сформовано її уряд — Українське Державне Правління, який очолив Ярослав Стецько. У 1942—1944 роках перебував у німецькому концтаборі Заксенгаузен. Після звільнення керував Антибільшовицьким Блоком Народів (АБН), був головою Проводу ОУН. Помер у 1986 році в Мюнхені (Німеччина), де й похований.
Серед цікавих речей, що експонуються у вітринах виставки, привертає увагу праця під назвою «30 червня 1941. Проголошення відновлення державности України». Нерідко, в українській історії, постать Ярослава Стецька пов’язують саме з цією подією. Книга містить інформацію про тривалу підготовку та нелегкі умови проголошення, далекосяжну мету Акту, долю його творців і оборонців. Саме ця праця Ярослава Стецька має надзвичайно велику наукову та історико-культурну цінність. Це перше видання, яке є збірником, адже тут знаходимо не лише спогади та роздуми Ярослава Стецька, але й ряд статей, багатьох інших провідних діячів, таких як Петро Мірчук, Дмитро Донцов, Степан Галамай, Юрія Тис та ін. Вперше книга вийшла друком у Канаді, ще в 1967 році.
Перебуваючи за межами України, наші співвітчизники намагалися зберегти свої традиції, звичаї, обряди святкування. Це знайшло своє відображення і у вітальних листівках, де поєднувалися елементи національної культури з релігійними мотивами. Вони були особливими, адже містили особисте звертання, що зберігало тепло рідних чи дружніх рук. Постійно наголошував на важливості дотримання традицій та глибокої віри в Бога і Ярослав Семенович Стецько, який значну частину свого життя прожив далеко від рідної домівки. Серед численних матеріалів виставки, особливу увагу привертає вітальна різдвяна листівка. Вона адресована подружжю Леників з Мюнхена від Ярослава та Слави Стецьків. На лицевій стороні — репродукована ікона Вишгородської Матері Божої ХІ століття. На розвороті — друкований текст та рукописна дописка: «Дорогих Леників. З Різдвом Христовим і Новим Роком. Сердечно вітають Ярослав Слава Стецьки. 1969».
Ярослав Стецько залишив нам велику ідейно-теоретичну спадщину. Його твори, написані багато років тому, й досі актуальні, бо дають відповідь на важливі питання сьогодення. Основні з них опубліковані в двотомнику «Українська визвольна концепція», який також представлено на виставці.
Завідувачка сектору
відділу нової та новітньої історії ТОКМ
Українець Н.Б.