Фонди Тернопільського обласного краєзнавчого музею поповнилися цікавими експонатами
Сучасна українська вишивка — результат еволюції духовно-матеріальної культури нашого народу. Впродовж багатьох століть в українській вишивці кодувались думки і настрої людини, її мрійливі сподівання на кращу добру долю. В ній — вірування та оберегова символіка, що позначалася доторком голки з ниткою. Її часто використовували в оздоблені одягу, крім того, вона була поширена і на предметах домашнього вжитку: наволочках, рушниках, простинях, скатертинах, обрусах тощо. Ці речі дарували красу та хатній затишок. Кольористика, техніка та орнамент завжди залежали від місцевих традицій.
Зразки народної вишивки (26 одиниць), виконані місцевою майстринею І.І. Май, передав В.І. Хіхловський (редактор видавництва «Підручники і Посібники», зять майстрині). Серед них — рушники, наволочки на «ясик», серветки, сорочка, скатертина, тощо. З нових находжень найбільшу кількість нараховують рушники (9 експонатів), які виконували важливу роль у родинних обрядах та ритуалах.
«Авторка цих різнобарвних виробів І.І. Май народилася у 1935 р. в с. Кип’ячка Тернопільського району, померла 1980 р. у м. Тернопіль. Майстриня творчо підходила при вишиванні виробів, вдало поєднувала кольори та орнаменти, загадувала мрії і сподівання, вкладала всю свою душу й творила за покликанням серця. Вона голкою клала на тканину хрестик за хрестиком і душу охоплювало неймовірне почуття щастя, 
а будь-який смуток зникав. Від такої магічної краси не легко відвести очі, ніби поринаєш у світ тих взорів і розчиняєшся…» — розповідає завідувачка відділу Тернопільського обласного краєзнавчого музею Оксана Гулик.
а будь-який смуток зникав. Від такої магічної краси не легко відвести очі, ніби поринаєш у світ тих взорів і розчиняєшся…» — розповідає завідувачка відділу Тернопільського обласного краєзнавчого музею Оксана Гулик.
