«Коли серце рвалося на волю»: у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї підготували виставку
З давніх-давен вишита сорочка і рушник виконували роль потужного оберега, зберігаючи пам’ять роду і генетичний код нації. Допомагали вони вижити українцям і в нелюдських умовах утримання в радянських тюрмах, концтаборах і на поселеннях у різних регіонах Уралу і Сибіру. Ховаючись від пильного ока тюремних наглядачів, ув’язнені українки вишивали голками із риб’ячих кісток, бо голку мати заборонялося, та кольоровими нитками, витороченими із власного одягу, вишивали на невеликих клаптиках тканини, що їх вдавалося зберегти під час постійних обшуків.
У фондовій збірці Тернопільського обласного краєзнавчого музею зберігаються оригінальні речі, які були створені нашими земляками у радянських ГУЛАГах та пересильних тюрмах. Десятки унікальних експонатів розповідають про людську трагедію, яку довелося пережити українцям в роки радянської окупації. Тут вишиті на засланні та під час ув’язнення образи, серветки, рушники і навіть одяг. З точки зору естетики, вироби дуже прості і скромні, але їхнє символічне значення не можна недооцінювати.На виставці «Коли серце рвалося на волю» (Вишивка на засланні, до 80-річчя утворення УПА, проєкт «Полотняний фольклор») представлені унікальні родинні реліквії Кекіш Євдокії Феодосіївни, зв'язкової УПА, члена Українського Червоного Хреста (УЧХ) ОУН, яка народилась 14 березня 1924 року в селі Чайчинці на Кременеччині, яку у 1945 році було засуджено на 10 років виправно-трудових таборів у м.Воркута, концтабір «Передшахтний».
Цікавими є автентичні речі передані родиною Ярослави Сеньківської (Онуферко) з м.Тернопіль, яка була зв’язковою Тернопільського надрайонного проводу ОУН. Її було арештовано в червні 1947 р. та засуджено до десяти років позбавлення волі у виправно-трудових таборах ГУЛАГу.
Представлено також речі, які створила жителька села Терпилівка (Підволочищина) Анна Володимирівна Герасимович-Когут. Це відома хорова диригентка та фольклористка, підпільниця ОУН, політв'язень радянських концтаборів, яка була засуджена до 25 років позбавлення волі в таборах Мордовії, Кемеровської та Іркутської областей.
На виставці можна оглянути велику колекцію вишитих речей з сімейної скарбниці родини Трачуків з села Турильче, що на Борщівщині, які передала Марія Трачук. В квітні 1950-го року її з батьками і сестрою було примусово виселено в Хабаровський край (Кур-Урмінський район) за участь родичів у національно-визвольній боротьбі проти радянської влади.
Кожна річ — унікальна і має свою історію. Окрім того, це людські долі. Кожен експонат із сильною енергетикою, яка відчувається навіть через скло. Вони випромінюють жагу до життя. Вирізняти якийсь із них просто неможливо. Ці речі — насправді безцінні, — розповідають у ТОКМ.
