Зі сторічним ювілеєм привітали зв'язкову УПА, щиру українку Теклю Пришляк
Голова Тернопільської обласної ради Михайло Головко привітав пані Теклю з поважною датою та нагородив ювілярку Почесною відзнакою Тернопільської обласної ради «За заслуги перед Тернопільщиною» ім. Ярослава Стецька.
У свої 100 років — вона є активною націоналісткою і всім серцем вболіває за Україну. Каже, що на свій ювілей має такий же настрій і відчуває таке ж піднесення, як у 90-му, коли Україна виходила з-під радянського гніту, і благословляє нас на Перемогу.Історія життя старенької надихає і запалює. Народилася Текля Миколаївна 24 січня 1923 року в селі Жерниця-Вижня (зараз його вже не існує — було спалене загарбниками). У 44-му році, коли радянські війська зайняли Перемишль, українська молодь, уникаючи мобілізації, втікала в ліси. Активізувався повстанський рух. Залучили і жінок до справи. Текля тоді носила записки в косах (штафети). Про те, як була зв'язковою, нікому не розповідала. Діти довідалися з розповідей її молодшої сестри і з тривожних маминих зойків уві сні.
У 46-му в зв'язку з операцією «Вісла» Теклю Миколаївну вигнали з рідної хати в Козівський район. Там її батькові вділили шмат поля, він засіяв, та врожаю не зібрав: радянська влада відібрала усе. А за те, що Текля збирала колоски у стерні на своєму ж полі — совєти молодій дівчині «впаяли» термін і відправили відбувати покарання у Воркуту. Лише завдяки випадковому збігу та добрим людям молоду жінку помилували і через півтора року вона повернулася в Україну. Працювала в сьогодні окупованій Макіївці на коксохімзаводі, очолювала бригаду шамотників. Пригадує, як їй доводилося приховувати радість з приводу кончини вождя у 53-му: «Москалі плачуть, а я так ся тішу, що диявол помер, але боюся, щоб мене не викрили…»Теклю Миколаївну, як зразкову і сумлінну працівницю, відправляли до Німеччини на навчання. Боячись набути статусу ворога народу у сумнівні часи, відмовилася, втекла додому, де працювала дояркою. У 90-му своїм щирим націоналізмом піднімала дух односельчан. Вони донині згадують її щемкі і радісні емоції: «Ми маємо свою фану!»
Сьогодні вона така ж збуджена, як і тоді. Попри біль і тривоги тішиться незалежності України і вважає, що тільки націоналісти мають керувати державою.Вітаючи ювілярку, Михайло Головко зокрема сказав: «Ідею мами продовжує син, наш однопартієць, Володимир Пришляк. Саме від нього вона часто чує про те, що ти мені сталіна пережила, брєжнєва пережила, ще путіна переживи, а далі — роби собі, що хочеш! Від душі бажаю, щоб це синове побажання збулося стовідсотково! Хай Господь благословить пані Теклю здоров'ям, міцністю духу, миром у серці і всіма щедротами! Вона обов'язково має дочекатися нашої Перемоги і відчути цю радість на повні груди! Многая літа!»
