Повстання полонених отаманів Холодного Яру: пам'ятаємо — тому перемагаємо!
9 лютого минає 100 років з часу останнього бою холодноярців у Лук’янівській вʼязниці – повстання полонених отаманів Холодного Яру та інших борців за незалежність України, яких більшовицька влада засудила до розстрілу. В Українському інституті національної пам’яті розповіли цю історію детальніше.
І повіє вогонь новий з Холодного Яру…У міру більшовицької окупації України, в 1920—1921 роках тут розгортається повстанський рух під командуванням місцевих отаманів (переважно колишніх ветеранів Першої світової війни та учасників Української революції). Повстанці проголошували «повстанські республіки» та захищали місцеве населення від більшовицької влади, яка активно запроваджувала політику виїмки продовольства.
Найвідомішою була Холодноярська республіка, яка існувала на теренах сучасних Черкащини та Кіровоградщини. Вона охоплювала близько 30 сіл та хуторів. Повстанці з Холодного Яру змогли навіть на певний час заволодіти містом Чигирин.
Більшовицька влада придушувала повстанський рух, застосовуючи весь можливий злочинний апарат: масові каральні акції, публічні страти родичів повстанців, захоплення в заручники цілих населених пунктів, жителів яких підозрювали у допомозі рухові спротиву більшовицькій окупації.
Все це, з одного боку, посилювало лють повстанських загонів, а з іншого — в умовах постійної нестачі продовольства та зброї, через терор більшовиків, а також без звʼязку з українським урядом на еміграції — повстанський рух почав занепадати.
Операція «Заповіт».
Розуміючи, що повстанські загони — це головний ворог більшовицького режиму в Україні, чекісти вирішили провести спецоперацію «Заповіт», метою якої була ліквідація відразу всіх отаманів.
Навесні 1922 року Черкащиною шириться чутка, що в Україну прибули два петлюрівських емісари зі штабу в екзилі — полковник Гамалія (Петро Трохименко) та сотник Завірюха (Юхим Терещенко) — обоє були завербовані агентами більшовицької спецслужби ВЧК. Повстанські отамани швидко вийшли на контакт із новоприбулими емісарами, які говорили, що приїхали за розпорядженням Симона Петлюри та Юрія Тютюнника, щоб організувати всеукраїнське повстання, яке буде підтримане зовні.
Все літо 1922 року Гамалія та Завірюха їздили Наддніпрянщиною та Подніпров’ям, налагоджуючи контакти з місцевими отаманами. Чекістські агенти викликали таку довіру в отаманів, що ті ділилися з ними власними здогадками про можливих чекістських сексотів у власних рядах.
Детальніше — за посиланням: https://www.facebook.com/uinp.gov.ua
