Вийшла друком книга про Тернопільський замок

На початку цього року у видавництві «Навчальна книга – Богдан» побачила світ нова книга про Тернопільський замок. Її автором є Сергій Куницький – історик, завідувач сектора виставкової роботи Тернопільського обласного краєзнавчого музею.

Книга присвячена малодослідженій сторінці історії архітектурного минулого міста Тернополя – тернопільському замку.

Вперше публікуються: опис замку – сторінка з «Інвентаря міста Тарнополя 1697 року»; малюнки-реконструкції та плани поперечного розрізу споруди замку (автор – тернопільський архітектор Павло Казнін). Також видання проілюстроване чисельними репродукціями портретів власників замку і світлинами самої споруди.

У даній праці використано матеріали з бібліотеки та фондів Тернопільського обласного краєзнавчого музею, відділу рукописів Львівської національної наукової бібліотеки України ім. В. Стефаника, національного історичного архіву Білорусії, відділу рукописів Ягеллонської бібліотеки м. Кракова, фондів Окружного музею у Тарнові.      

Історія сучасного Тернополя розпочалась весною вже далекого 1540 року, коли польський король Сигізмунд І надав Великому коронному гетьману, каштеляну краківському, графу Яну з Тарнува локаційний привілей на право заснування оппідума (укріпленого містечка) Тарнополє. Твердиня мала служити для захисту населення Галичини від нападу кримських татар, турків і волохів. Для будівництва Великий коронний гетьман обрав територію урочища Сопільче. На той час це вже був закинутий пустир, який, проте, міг мати важливе стратегічне значення завдяки дуже вигідному положенню на переїзді із Західного Поділля у напрямку до Львова. Підвалини замку було закладено на лівому березі річки Серет – «на місці званому Сопільче».

Вперше у актових документах наш замок згадується під 1550 роком, хоч початок його будівництва припадає на 1540 рік. Воно, можливо, тривало до першого невдалого татарського нападу на оппідум 1549 року. Тоді кримчаки так і не спромоглися захопити твердиню над Серетом, але замок, очевидно, зазнав певного пошкодження і тому виникла потреба його відновлення у 1554 році. Про це дізнаємося з листа теребовельського старости Бернарда Претвіча до імператора Священної Римської імперії німецького народу Фердинанда І, у якому він зазначив, що Великий коронний гетьман Ян з Тарнува розпочав у місті Тарнополє зводити новий кам’яний замок. Будівництво тривало понад двадцять років, завершив його син вже на той час покійного гетьмана Кшиштоф у 1565 році. Ймовірно, що на останньому етапі будівництва замкової споруди був задіяний італійський архітектор Христофор Боззано з Феррари, який у цей час перебував у місті. Можливо, саме тому наша твердиня була зведена в італійському стилі «casaforte».

Протягом наступних віків змінювалися не тільки власники міста, але зазнала змін й сама замкова споруда. З початку ХІХ століття вона була перебудована на палац, який був пошкоджений під час Першої світової війни і   відновлений протягом другої половини 20-х років минулого століття, але отримав більш значні руйнування під час Другої світової війни у 1944 році. Замок був відбудований у теперішньому вигляді у кінці 50-х років ХХ століття.

Це видання буде корисне викладачам вищих та середніх навчальних закладів, науковцям, краєзнавцям, вчителям, студентам, учням і широкому колу читачів, які цікавляться історією Тернопільського краю та спеціалістам-практикам у сфері туризму.

Олег Гаврилюк,

історик, завідувач відділу стародавньої історії ТОКМ