Костянтин Ушинський — справді народний педагог
Цього року відзначаємо 200 років з дня народження видатного вітчизняного педагога, основоположника наукової педагогіки й народної школи, автора праць з теорії та історії педагогіки, підручників для початкового навчання, реформатора шкільної освіти Костянтина Ушинського (1823—1871). В читальному залі Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки підготували огляд «Справді народний педагог».
Ім’я Костянтина Ушинського вписано до золотої скарбниці світової і вітчизняної педагогіки. За масштабністю педагогічної думки Костянтин Ушинський не мав рівних серед своїх сучасників.
Постійний інтерес до ідей великого педагога та прогресивного громадського діяча 19 століття сьогодні викликаний необхідністю осмислення глибинних зв'язків педагогічних явищ у їхній цілісності й взаємодії в загальнокультурному історичному контексті.
Він приділяв велике значення мові народу, адже, за його словами, «якщо вимерла мова в устах народу, вимер і народ». Педагог обстоював думку, що кожний народ має право мати школу рідною мовою, засуджував царизм за заборону вивчення української мови у школах на українських землях. Ушинський вважав: Людина, з дитинства позбавлена рідної мови, є непотрібним членом суспільства, вона ніколи не зрозуміє народ, залишиться людиною без Батьківщини, яку б маску патріотизму вона не надягала пізніше. Про це дізнаємося зі статті доктора педагогічних наук, професора, дійсного члена Національної академії педагогічних наук України Алли Богуш «Рідномовна концепція Костянтина Ушинського», опублікованій у третьому номері журналу «Дошкільне виховання» за 2014 рік. Він визначив основні шляхи й засоби розвиваючого навчання, був поборником класно-урочної системи навчання, врахування вікових і психологічних особливостей дітей. Він надавав важливого значення праці у психологічному та фізичному розвитку людини, вказував на керівну роль школи й особи вчителя у вихованні дітей.
Ушинський склав підручники для початкового навчання. 1861 року вийшов «Дитячий світ і Хрестоматія», 1864 року — «Рідне слово», в яких науковий рівень знань поєднувався з доступністю, яскравістю викладу та служив завданням морального й естетичного виховання. Однак, основною фундаментальною працею науковця вважається психолого-педагогічний та філософський тритомний твір — «Людина, як предмет виховання». У нього вчилися найкращі грузинські, вірменські, фінські, татарські та болгарські педагоги.
Батько Костянтина Ушинського, Дмитро Григорович, був дрібномаєтним дворянином, який задовго до скасування кріпацтва відпустив своїх селян на волю. У 1832 отримав призначення на суддівство до Новгород-Сіверського, де у невеликій заміській садибі на березі Десни і оселилася родина. Мати, Любов Степанівна Гусак-Капніст, яка належала до українського шляхетського роду грецького походження та була онукою українського письменника Василя Васильовича Капніста, померла, коли синові було 11 років. Але саме вона пробудила у ньому допитливість, інтерес до читання, прищепила любов до України, української мови й культури. Цю любов педагог проніс через усе своє життя. І хоча Костянтин Ушинський писав свої праці російською мовою, він належить до плеяди славетних українських педагогів, належить Україні, з якою завжди був кровно і духовно зв’язаний. Ушинський стверджував рішуче: «Ні, я українець: рід наш старовинний, дворянський. Всі родичі, діди, дядьки і батьки були українцями, народилися й поховані в українській землі».
Особливості сімейного виховання в родині Ушинських, а також вплив освітнього середовища та макросередовище як фактор розвитку його особистості дослідила кандидат психологічних наук Вікторія Виноградова. Результати дослідження викладені у монографії «Генеза творчих здібностей видатних науковців (Володимира Івановича Вернадського, Іллі Ілліча Мечнікова, Костянтина Дмитровича Ушинського». Праця видана Таврійським національним університетом імені Вернадського. Побачила світ у київському видавництві «Ліра-К» 2020 року.
Детальніше — за посиланням.
