Теофілія Бзова-Федорів-Стахів — визначна діячка національно-визвольного руху, зв’язкова ОУН
Сьогодні, 23 червня, вшановуємо пам'ять визначної діячки національно-визвольного руху, зв’язкової ОУН, повітової провідниці ОУН Підгаєччини Теофілії Бзови-Федорів-Стахів (псевда: «Марія», «Маруся», «Ірина», «Ірина Мороз», «Марта», «Гава»). Про життя та діяльність щирої патріотки розповіли у Музеї національно-визвольної боротьби Тернопільщини.
Народилася Теофілія 1 вересня 1911 р. в селянській родині Миколи і Ольги (з дому Мороз) Бзових у селі Носів Підгаєцького повіту на Тернопільщині (тепер Підгаєцької міської громади Тернопільського району Тернопільської області). Освіту здобула у Львові в семикласній школі імені Маркіяна Шашкевича та учительській семінарії Українського педагогічного товариства (УПТ) «Рідна школа», яку закінчила в 1930 році. У школі, а згодом в учительській семінарії стає членкою української скаутської організації «Пласт», Союзу Української Націоналістичної Молоді, а згодом Організації Українських Націоналістів. В той же час співпрацює з такими націоналістичними діячами, як Іван Габрусевич, Ярослав Старух, Василь Кук, Роман Шухевич, Михайло Турчманович, Степан Ленкавський.У 1930-х роках стає членом Підгаєцького повітового проводу ОУН, а в 1937 р. під псевдо «Гава» очолює його. На підвладній їй території розміщувалась підпільна друкарня Краєвої Екзикутиви (КЕ) ОУН.
У серпні 1939 р. хвору Теофілію заарештовує польська поліція і відправляє в концтабір «Береза Картузька», проте з розпадом польської держави, усі в’язні з концтабору вийшли на волю. Повернулася у своє село і Теофілія, зустрілася із своїм нареченим Петром Федоровим (псевдо «П’єр») — членом ОУН та політв’язнем. Щоб не потрапити знову у тюрму, вони відійшли на захід. Петро працював на Лемківщині, а Філя – у жіночій мережі ОУН у Кракові та в технічному звені референтури пропаганди ОУН.
На початку німецько-радянської війни, у липні 1941 р., Теофілія разом з «П’єром» у складі похідних груп ОУН повертається до Львова, а згодом у 1942 одружується та працює у жіночій референтурі КЕ ОУН на Західних Українських Землях.
Її готували до роботи на території СРСР — планували разом з однією із похідних груп відправити на схід до Кривого Рогу, однак через слабкі легені (у Філі була початкова стадія туберкульозу) Степан Бандера особисто викреслив її зі списку і відрядив до Львова. Тут разом із чоловіком, координувала роботу підпілля, підтримувала зв’язки з провідними діячами Проводу ОУН.У 1945 р., за особистим дорученням Голови Проводу ОУН Романа Шухевича, разом з чоловіком відправлена у підпільну мережу ОУН т. зв. Закерзоння (тепер територія Польщі) — у розпорядження крайового провідника ОУН Західних Окраїн Українських Земель (ЗОЗУЗ) Ярослава Старуха «Стяга». Її чоловік Петро під псевдо «Косич»-«Дальнич» очолив крайову референтуру СБ, а Філя (тепер «Марта», «Ірина Мороз», «Маруся») виконувала особливо важливі доручення провідника «Стяга».
У 1947 р. Теофілію заарештовано, а у 1950 р. засуджено на 10 років тюремного ув’язнення. Після майже 8 років тюрми Теофілію Бзову (Ірину Мороз) звільнено за амністією. У 1960 р. на запрошення родини виїхала в Канаду. Вдруге одружилася з Романом Стаховим. Спочатку мешкала у Гамільтоні, згодом — у Торонто. Була активною у громадсько-політичному житті української еміграції, а як учасниця визвольних змагань належала до Товариства колишніх вояків УПА в Канаді.
У 1998 р. Американська жіноча громада включила її в список «100 найвизначніших героїнь світу» — жінок, які боролися за свободу свого народу і за права людини.
Теофілія Бзова-Федорів-Стахів померла в Торонто 23 червня 2003. Їй ішов 92-й рік. Похована на Українському цвинтарі святого Володимира в Оквілл (Онтаріо, Канада).
