Микола Хвильовий – людина одержима творчістю та пошуком істини 

Сьогодні, 13 грудня, минає 130 років з дня народження Миколи Хвильового – українського письменника, інтелектуала, одного із найвідоміших представників «Розстріляного відродження». З цієї нагоди у відділі міського абонементу Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки розгорнуто тематичну виставку «Химерник і характерник», яка функціонуватиме по 17 грудня 2023 року.

Народився Микола Хвильовий (справжнє прізвище Фітільов) 13 грудня 1893 року в селищі Тростянець на Харківщині (тепер Сумщина) в учительській родині. Навчався у Богодухівській чоловічій гімназії, проте за бунтарські настрої був виключений та продовжував здобувати освіту самотужки, зокрема вивчав французьку мову.

Опанував професію слюсаря та долучався до культурно-просвітницької діяльності в драматичному гуртку.

У 1916 році Хвильовий добровільно зголошується йти до війська, де активно співпрацює  воєнкором у фронтовій газеті, підписуючи свої нариси «дядько Микола».

З фронту Микола повертається в Дем’янівку Богодухівського повіту, де згодом відбувається його світоглядна переорієнтація, він стає членом комуністичної партії. Згодом з родиною переїжджає до Харкова, де мистецька діяльність зазнає стрімкого розвитку. Молодий автор пише низку поетичних творів експериментуючи зі звуком, формою, образами. У 1923 році виходить перша книжка оповідань Хвильового «Сині етюди» в неоромантичному і навіть сюрреалістичному стилі.

Як палкий публіцист, Микола Хвильовий пише цикл полемічних статей «Камо грядеши?», в яких закликає українських письменників орієнтуватись на «психологічну Європу» та звільнятись від агресивної авторитарності російської літератури. Відверті виступи Хвильового занепокоїли вищі сфери партійної ієрархії, що призвело до відвертого цькування письменника та його соратників. Утиски та приниження сталінського режиму стають дедалі жорсткішими.

Для Миколи Хвильового жити – означало творити, а неможливість творити означало неможливість жити. 13 травня 1933 року він запрошує друзів з літературного об’єднання ВАПЛІТЕ – Миколу Куліша, Олексу Досвітнього, Григорія Епіка, Майка Йогансена, Івана Дніпровського, Івана Сенченка.

Через деякий час Хвильовий зайшов у свій кабінет, пролунав постріл…

Свою загадкову смерть Микола Хвильовий згадував ще у «Вступній новелі» до першого тому трьохтомника, який готував до друку. Зокрема там є слова: «…Словом, хай живе життя! Хай живе безсмертне слово! Я вірю!»

Сьогодні ім’я Миколи Хвильового як одного із найвідоміших представників Розстріляного відродження та його ідейне гасло «Геть від Москви!» знову на часі, а сучасні герої «…в ім’я цих ідеалів ідуть на смерть», щоб Україна була вільна і незалежна!