Ярослав Стецько – Великий Українець з Тернопільщини

Сьогодні минає 112 років з дня народження нашого видатного земляка, славетного українця, провідника ОУН, соратника Степана Бандери, президента Антибільшовицького блоку народів, ідеолога націоналістичного руху – Ярослава Стецька.

«Смислом мого цілого життя було, є і буде: Україна вільна, Україна соборна, Україна без холопа і без пана. Я вірю в перемогу, я вірю так сильно, що можна вмерти. З цього шляху мене не заверне ніщо: ані тортури, ані пекло тюрем, ані смерть», – таким було життєве кредо великого патріота. 

Народився Ярослав Стецько 19 січня 1912 року в Тернополі. Походив із родини священника. Закінчив Краківський та Львівський університети.

Ще юнаком включився у національно-визвольну боротьбу, з 1932-го був членом Крайової екзекутиви ОУН, ідеологічним референтом і редактором підпільних видань. У 1936-му засуджений польським судом до п’яти років ув’язнення. Під час слідства провів понад 200 годин (майже дев’ять діб) без сну, сидячи на табуреті, але компрометуючих свідчень так і не дав.

Один із ініціаторів створення Революційного проводу ОУН-б (1940), з квітня 1941-го – заступник провідника ОУН-б Степана Бандери. На Українських національних зборах у Львові 30 червня 1941-го проголосив Акт відновлення Української держави і був обраний прем’єром Українського Державного Правління.

Заарештований нацистами 4 липня 1941-го, понад три роки перебував у концтаборі Заксенхаузен, зокрема в бункері смерті «Целленбау». В 1944-му переведений на режим домашнього арешту. Пізніше втік із лікарні в чеському місті Штайнгофф до американської зони окупації, отримавши важке поранення в руку. В групі, яка допомогла організувати втечу, була і підпільниця «Муха», майбутня дружина Ярослава Стецька – Ганна Музика (Ярослава Стецько). Вони уклали шлюб у 1946-му і прожили разом 40 років.

Ярослава Стецько – жінка, якою вартозахоплюватися не менше ніж її чоловіком. Уродженка села Романівка (нині – Теребовлянська громада) у 24 роки опинилася у вимушеній еміграції. Дівчина, яка закінчила Теребовлянську українську гімназію, навчалась у Львівській політехніці, була членкинею ОУН змушена була покинути Україну. Тоді ж вона вперше зустрілась із Ярославом Стецьком, це було кохання з першого погляду. Подружжя часто змінювало місце проживання за кордоном з метою конспірації. Але це не завадило Ярославі закінчити правничий факультет Мюнхенського університету, стати магістром політичних наук зі знанням англійської, німецької, французької, польської, іспанської, італійської, словацької, білоруської, хорватської мов.

В еміграції вона вела постійну боротьбу за незалежність України і розвал срср. У 1991 році, при першій нагоді, Ярослава Стецько повернулася із Німеччини на батьківщину і очолила Організацію українських націоналістів (бандерівське крило, 1991–2001р.р). Депутатка Верховної Ради України другого, третього та четвертого скликань – такою була дружина Великого Українця.

З 1946-го і до кінця життя Ярослав Стецько очолював Антибільшовицький блок народів. За його ініціативи постала Європейська Рада Свободи. У 1968-му обраний головою Проводу ОУН-б. Вважається, що саме під впливом особистості Ярослава Стецька генеральний секретар НАТО Джон Гакет у книзі «Третя світова війна» змоделював ситуацію, коли українські націоналісти опанували кдб, здійснили переворот і розвалили срср.

Помер 5 липня 1986-го в Мюнхені (Німеччина).

Ярослав Стецько залишив нам велику ідейно-теоретичну спадщину, а його вчення актуальне сьогодні, як ніколи. «Найвищою цінністю для українського націоналіста є ідея нації, інтерес нації. Безкомпромісна боротьба та жертовна праця задля добра і величі рідного народу є обов’язком кожного українця. Передумовою збереження і розвитку всіх духовних і фізичних сил української нації, запорукою миру та стабільності в регіоні є Українська Самостійна Соборна Держава», – такі священні заповіти залишив нам вірний син свого народу.

Основні його твори опубліковані в двотомнику «Українська визвольна концепція», збірці «Київ проти Москви», також є надзвичайно цінною його праця «30 червня 1941 року».

Довідково:

Тернопільська обласна рада заснувала Почесну відзнаку Тернопільської обласної ради нагрудний знак «За заслуги перед Тернопільщиною» імені Ярослава Стецька для нагородження за визначні заслуги у розбудові Тернопільської області, розвитку її економічного, науково-технічного, військового, гуманітарного, соціально-культурного потенціалу, вихованні дітей, захисті державних і регіональних інтересів, піднесенні міжнародного авторитету Тернопільської області, благодійну, милосердну, громадську діяльність на благо Тернопільщини, вагомий особистий внесок в утвердження суверенітету Української держави.

Такою відзнакою можуть бути нагороджені мешканці Тернопільської області, громадяни України або іноземці, які особистою участю здійснили значний внесок у розвиток Тернопільської області, її районів, сіл, селищ, міст.

У селі Великий Глибочок поблизу Тернополя діє Історико-меморіальний музей Ярослава та Слави Стецьків. Засновник музею – Мирон Сагайдак. Музей розташований у колишньому парафіяльному будинку, якому понад двісті п’ятдесят років, там представлені більше сотні експонатів.

Вони вимальовують детальну картину дитинства Ярослава Стецька. Фотографії родинного будинку Стецьків, батька-священника та матері, першої няні, брата та сестри, гімназійних товаришів. Дружина керівника ОУН пані Слава Стецько передала в музей його особисті речі. Головним експонатом музею є його улюблена сорочка, яку вишила його дружина Слава Стецько у 1944 році в Мюнхені. Візерунок – символіка України, блакитний з жовтим.