Тернопільський обласний краєзнавчий музей досліджує трагічну долю Леся Курбаса
(У статті вперше представлено документ — відповідь КДБ Карельської АРСР на запит Тернопільського обласного краєзнавчого музею у 1989 році про долю Леся Курбаса). Актор і режисер, публіцист і організатор театру, театральний педагог і сценічний діяч, драматург і перекладач, мислитель — Лесь Курбас (25 лютого минуло 137 років від дня народження) був однією з найяскравіших зірок української культури. Це не могло не привернути увагу чекістів.
Почалось все у Харкові 5 жовтня 1933 року із жорсткої критики його творчості, яка, раптом, перестала бути «пролетарською». Його звинуватили в українському націоналізмі і усунули від від керівництва провідним театром України.
25 грудня 1933 року Курбаса заарештували, без ордера, без санкції прокурора. Ордер виписали 26 грудня. Тому в документах з’явились помилки про дату арешту.
На початку березня 1934 року його перевезли в Харків, де 10 березня 1934 р. витиснули, вибили «зізнання» про належність до контрреволюційної організації УВО, підготовку замаху на державних діячів.
Курбас потрапляє в табір Біломорсько-Балтійського каналу на Ведмежій горі (Архангельська область). Пізніше за доносом О. Алексєєва його переводять у табір суворішого режиму на Вянь-Губі, потім — на Соловки.
Трагічну долю Леся Курбаса досліджували науковці, історики, мистецтвознавці, журналісти. Особливо важко було пізнати трагічні сторінки його життя після арешту.
Життя Леся тісно перепліталось з Тернопіллям. Він навчався у Тернопільській гімназії, в жовтні 1915 року заснував у Тернополі перший стаціонарний український професійний театр «Тернопільські театральні вечори»…
Тернопільський краєзнавчий музей не міг не долучитись до досліджень його трагічної долі. У 1989 році з метою дізнатись правду про останні сторінки хресного шляху Леся Курбаса Венедикт Лавренюк — директор Тернопільського обласного краєзнавчого музею зробив запит у Комітет державної безпеки Карельської АРСР м. Петрозаводськ. У відповідь прийшов офіційний лист з Петрозаводського відділення КДБ з переліком документів, що містяться у кримінальній справі на Курбаса Олександра Степановича (див. фото).
Серед них:
- копія виписки з протоколу засідання Особливої Трійки УНКВД ЛО від 9 жовтня 1937 року згідно якої : Курбасу Олександру Степановичу була призначена ВМП (прим. вища міра покарання).
- копія акта, в якій вказано, що вирок Трійки УНКВД ЛО від 9 жовтня 1937 року у відношенні засудженого Курбас (прим.орфографію збережено) Олександра Степановича виконали 3 листопада 1937 року.
У листі з Карелії було ще одне речення: «Згідно існуючого законодавства і відомчих актів КДБ СРСР копії та ксерокопії архівних кримінальних справ не виготовляються». КДБ ретельно зберігав документи — свідчення своїх злочинів.
В останні роки вже друкуються фото деяких документів. Але, на жаль, під грифом «Секретно» і надалі залишаються останні сторінки життя «розумного Арлекіна з кулею в серці».
Лиш відомо, що Леся було розстріляно в урочищі Сандоморх, на 16-му кілометрі траси Медвежегорськ-Повенець, Карелія, поховано разом з іншими представниками українського «Розстріляного відродження» у братській могилі.
У 1993 році на 13-му цвинтарі Харкова встановлено пам'ятник-пантеон родині Курбасів, і зроблено символічну могилу Леся (туди було привезено землю з Соловків), поруч з похованнями матері Ванди Яновичевої і дружини Валентини Чистякової.