У Тернополі відбулися «Курбасівські читання»
«Курбасівські читання» відбулися 27 лютого у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї.
Науково-просвітницький захід приурочили 137-літтю від дня народження видатного режисера, актора, драматурга, засновника шести театрів, публіциста та перекладача Леся Курбаса. Участь у ньому взяв керуючий справами виконавчого апарату Тернопільської обласної ради Олег Сиротюк.
«Лесь Курбас часто повторював, що театр має бути таким, яким суспільство має бути завтра. То була йоговізія. Візія людини, яка випередила свій час і мистецтвом мужньо протистояла тоталітарній системі. Радянська влада боялася Курбасового «світла совісті», його «розумного арлекіна», що правдою будив людей і змушував думати, – підкреслив, звертаючись до присутніх, Олег Сиротюк. – «Людина-театр» стала небезпечною для системи і система знищила її, розстрілявши в Сандармосі за «націоналізм» та «контрреволюційніть». «Я страждаю за те, що люблю українську націю, українську культуру, мистецтво», – писав Лесь. За іронією долі він загинув від кулі ката, хоч півжиття носив кулю біля серця. У 26 років сам вистрілив собі в груди через нещасливе кохання».
Про загибель Курбаса його дружина Валентина Чистякова дізналася тільки через п’ять років, у 1961-му. Вона отримала листа, зі свідоцтвом про його смерть 15 листопада 1942-го. Причиною значився крововилив в мозок. На долі видатної балерини детальніше зупинився заслужений діяч мистецтв України, професор, завідувач кафедри режисури Харківської державної академії культури Сергій Гордєєв.
«Фізичної смерті Курбаса московитам видалося мало, – додав Олег Сиротюк. – Його ім’я як «ворога народу», який нібито брав участь в Українській військовій організації та хотів убити другого секретаря цк кп(б) Посташева, всіляко намагалися осквернити і стерти. Не вийшло. Учні продовжили справу вчителя, який жив Україною. І нині його «царі Едіпи», «гайдамаки», «мини мазайли», «хіггінси» й «макбети» як ніколи актуальні».
Пам’ять про засновника унікального «Березолю» та першого стаціонарного українського професійного театру «Тернопільські театральні вечори» береже обласний комунальний меморіальний музей-садиба Леся Курбаса, що в Старому Скалаті на Підволочищині. Саме там мешкав дідусь драматурга. Віртуальну екскурсію стежками дитинства, юності, творчості режисера-реформатора провела очільниця музею-садиби Оксана Ковцун. А наукова співробітниця установи Соломія Дупля презентувала присутнім виставку «Лесь Курбас – новатор і реформатор українського театру».
Маловідомі факти про долю геніального актора, який знав 10 мов і був гордістю сцени, повідала екскурсовод обласного краєзнавчого музею Тетяна Штокайло.
На родзинках особистої бібліотеки Леся Курбаса у фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею наголосила завідувачка сектору фондів музею Світлана Ковальчук, а завідувач науково-методичного відділу музею Степан Костюк детальніше зупинився на філокартії, присвяченій видатному теоретику театру.
«Лесь Курбас під грифом «секретно» – такою була тема доповіді Людмили Бочарової. У ній старша наукова співробітниця відділу природи обласного краєзнавчого музею вперше представила документи-відповідь КДБ Карельської АРСР на запит Тернопільського обласного краєзнавчого музею у 1989-му.
Про творчий тандем Курбаса й Куліша і п’єси, що досі йдуть на сцені Тернопільського академічного обласного українського драматичного театру імені Тараса Шевченка, оповів народний артист України, професор інституту мистецтв кафедри театрального мистецтва Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка В’ячеслав Хім’як.
«Тисячу разів доцільніше дряпатися на Говерлу і зриватися з неї, доцільніше потовктися при цьому як слід, але таки видряпатися на неї, ніж повзати на низах», – казав Лесь Курбас. За 50 років він підкорив не одну мистецьку «говерлу», назавжди змінивши український театр.
«Його велич у тому, що він один за 15 років виконав роботу, яку в інших культурних народів довершують кілька генерацій режисерів», – процитувала літературознавця Юрія Лавріненка Соломія Дупля.
«Відрадно, що обласний краєзнавчий музей під керівництвом Яреми Шатарського став платформою для науково-краєзнавчих пошуків, дискусій, читань, просвітницьких заходів, мистецьких імпрез, які популяризують і бережуть пам’ять про нескорених українців, котрі творили й змінювали історію», – резюмував Олег Сиротюк.
