31 травня вшановуємо памʼять Блаженнішого Любомира Гузара

Сьогодні – 7 роковини смерті Великого Українця Любомира Гузара (31 травня 2017 року). Сьогодні ми вшановуємо пам’ять визначної людини. Його постать, добра посмішка, сповнені мудрості та любові слова закарбувались не лише на сторінках історії церкви й держави, а й насамперед у серцях десятків, а то й сотень тисяч людей.

Нині, у непростий час всебічних випробувань, кривавої війни, які випали на долю України, слова Блаженнішого зігрівають серця, вселяють надію занепалим духом, розчарованим і всім тим, кому страх паралізував життєві сили.

Любомир Гузар став одним з перших моральних провідників Євромайдану – саме з його виступу та напутнього слова розпочалося наймасовіше "Віче" 1 грудня 2013 року.

Загалом же керівництво Любомира Гузара церквою мільйонам вірян запам'ятається відродженням та розвитком УГКЦ й її експансії на центр та схід України, адже одним з головних його завдань на чолі церкви було її відродження та поширення на східні терени України. Саме за його керівництва сталася знакова подія для греко-католиків – церква формально перестала бути галицькою чи західноукраїнською, а отримала визнання у якості загальноукраїнської й однієї з найвпливовіших у державі. На початку його керівництва було ухвалено рішення про перенесення престолу до столиці й початку будівництва Патріаршого собору. У 2005 році Любомир Гузар офіційно переїхав до Києва й доклав усіх зусиль, аби новий собор таки був побудований у столиці на лівому березі Дніпра майже напроти Києво-Печерської лаври.

Усі ми, і ті, кому пощастило слухати Блаженнішого, і ті, хто бачив його лише на телеекрані, розуміємо, що мудрість Любомира Гузара має надприродне походження, бо несе у собі радість, мир, а ще вчить любити усе навколо: свою землю, свого ближнього, свою державу. Недарма Великий Українець казав: «Суверенітет за своєю глибинною суттю є станом душі, який проявляється в усвідомленні власної гідності, у розумінні та шануванні своєї історії, культури, мови, у відповідальності за рідну землю та за благо свого народу і в готовності його захищати». Саме нині, у час кривавої війни, ми відчуваємо усю пророчість та геніальність цих слів.