Тернопільська обласна рада висловлює щирі співчуття з приводу смерті Дем’яна Чернеця

Сьогодні на 81-му році життя помер Дем’ян Чернець – голова Тернопільської обласної організації Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих, заступник голови Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих багаторічний член комісії Тернопільської обласної ради з питань поновлення прав реабілітованих та встановлення статусу учасників ОУН-УПА, український інженер, громадсько-політичний діяч, борець за незалежність України у ХХ столітті, один з лідерів дисидентського руху, згодом «Народного руху».

Тернопільщина і Україна втратили вірного сина.

Дем’ян Чернець до останнього подиху брав активну участь в роботі Тернопільського історико-меморіального музею політв’язнів і репресованих, організовував пошук документів та місць загибелі жертв політичних репресій і їх перезахоронення, встановлення пам’ятників та пам’ятних знаків борцям за волю України, проводив екскурсії, виступав на урочистих заходах.

Керівництво Тернопільської обласної ради, весь депутатський корпус та апарат найвищого представницького органу нашого краю висловлюють щирі співчуття рідним і близьким Дем’яна Івановича. Відійшов у засвіти Великий Українець, гідний громадянин своєї держави, справжній патріот, який жив для рідної землі.

Нехай світла пам'ять про Дем’яна Чернеця живе у серцях всіх, хто мав за честь знати його.

Вічна і світла пам'ять.

Довідково:

Дем'ян Іванович Чернець народився 6 квітня 1944 року у с. Деренівка, Тернопільської області (нині Теребовлянської громади Тернопільського району).

Після арешту його батька у 1949 році і засудження військовим трибуналом військ МВС на 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, всю родину – матір Євдокію, сестру Зофію і малого Дем’янка, виселили на спецпоселення до Великого Лугу Пермської (Молотівської) області у росії. Згодом їх переселили в Чусовський район. Там навчався в школі поселення Пашія.

Сім'я перебувала на спецпоселенні до 25 березня 1957 року.

Після повернення на рідну землю навчався у Теребовлянській середній школі № 1, яку закінчив у 1961 році. У 1967 році закінчив Львівський політехнічний інститут і отримав спеціальність інженера-будівельника.

Пройшов шлях від майстра до керівника проєктно-технологічним трестом «Тернопільоргагробуд». Брав участь у проєктуванні та спорудженні санаторію «Медобори» в с. Конопківці, комплексу «Маяк» на Гусятинщині та в будівництві житла для «Ватри» у місті Тернополі.

Член Народного Руху України (1991), від 1994 – член Ради Конгресу української інтелігенції, член ради Тернопільського обласного товариства «Меморіал», з 2003 – член комісії Тернопільської обласної ради з питань поновлення прав реабілітованих. Член ініціативи «Захист України» (2019). Від 11 червня 2019 року член регіональної комісії з реабілітації у Тернопільській області.

Дем’ян Іванович проводив екскурсії, виступав з лекціями в школах, вишах, військових частинах, під час публічних заходів, активно займався пошуком документів і місць загибелі жертв політичних репресій, їхнім перепохованням, встановленням пам’ятників і пам’ятних знаків борцям за волю України, а саме: крайовому провіднику ОУН «Бурлану» (Івану Прокопишину) на хуторі Підболото поблизу села Темногайці на Шумщині; борцям за волю України у полі між селами Великий Глибочок і Пронятин Тернопільського району; крайовому провіднику «Євгену» (Йосипу Поздику) у селі Деренівка на Теребовлянщині; меморіальної дошки вояку УПА Павлу Зайцю, уродженцю села Добромірка на Зборівщині.

До його заслуг належить і реконструкція семи могил Українських Січових Стрільців на Микулинецькому цвинтарі, а також будівництвом пам'ятної стели на фасаді будинку, що на вулиці Коперника, 1.

Член редколегії Книги пам'яті «Малолітні політв'язні Тернопільщини» (2015). Автор численних публікацій в газетах «Вільне життя», «Свобода» та інших. Дем'ян Іванович консультував та брав участь у зйомках повнометражного фільму «Шлях до світанку» (реж. Тарас Ткаченко, 2019), 8-серійного циклу «Шлях до світанку. Монологи» (реж. Тарас Ткаченко, 2020) та документальної стрічки «Літопис Тернополя очима тернополян» (реж. Марія Яремчук, 2019).

Брав участь в роботі обласної координаційної ради громадських організацій національно-патріотичного спрямування Тернопільщини, був заступником голови громадської ради Департаменту соціального захисту населення Тернопільської ОДА.

За активну участь в розбудові незалежної української держави отримав наступні відзнаки:

- орден «За заслуги» ІІІ ступеня (20 січня 2018) – за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю;

- ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2011);

- відзнака Тернопільської міської ради I ступеня (2010);

- медаль «Учасник Євромайдану»;

- грамоти, подяки Тернопільської обласної ради та адміністрації, громадських організацій.

- Почесна відзнака міського голови Тернополя.

Відповідно до «Порядку надання статусу борця за незалежність України у XX столітті на території Тернопільської міської територіальної громади» отримав посвідчення борця за незалежність України у ХХ столітті.