Володимир Деметрикевич – видатний археолог і пам’яткоохоронець
9 вересня виповнюється 165 років із дня народження археолога й пам’яткоохоронця Володимира Деметрикевича, який здійснив чималу кількість розвідок і розкопок на теренах Тернопільщини. У Тернопільському обласному центрі охорони та наукових досліджень пам'яток культурної спадщини розповіли про життєвий шлях та науковий доробок вченого.
Володимир Деметрикевич народився 1859 р. у м. Золочеві Тернопільського повіту (тепер – м. Золочів Львівської обл.). Студіював право та історію мистецтва у Ягеллонському університеті, а згодом – у Віденському університеті.У 1887 р. він став членом-кореспондентом австрійської Цісарсько-Королівської Центральної Комісії з дослідження і охорони пам'яток архітектури, здійснюючи численні подорожі краєм, під час яких інвентаризував пам'ятки та наглядав за роботами з їхнього відновлення. Будучи одним із організаторів Грона Консерваторів Західної Галичини, він протягом кількох років виконував обов'язки його секретаря й активно піднімав питання проведення реформи пам'яткоохоронної справи в Галичині.
Від початку своєї наукової діяльності В. Деметрикевич був тісно пов’язаний з Академією наук і мистецтв у Кракові, наприкінці 80-х рр. ХІХ ст. став співробітником Археологічної комісії та Комісії історії мистецтва Академії, а 1894 р. зайняв посаду кустоша (опікуна збірок) Археологічного музею і був обраний членом Антропологічної комісії (згодом був її багатолітнім секретарем).
На щорічні субвенції Антропологічної комісії Академії наук і мистецтв у Кракові В. Деметрикевич здійснював численні археологічні експедиції, об'їздивши майже повністю усю Галичину. Польові дослідження науковця тривали з 1895 р. і до початку Першої світової війни.
Археологічні дослідження на території Східної Галичини становили важливу частину діяльності В. Деметрикевича. Найважливіші свої розкопки дослідник провів на пам’ятках трипільської культури в Більче-Золотому Борщівського повіту. У 1898, 1904 та 1906 рр. він вивчав печеру Вертеба і залишки трипільського поселення на території місцевого палацового парку. Результати досліджень у Більче-Золотому так і не були опубліковані повністю, за винятком коротких звітів у «Матеріалах антропологічно-археологічних і етнографічних», які вчений представляв на засіданнях Антропологічної комісії Академії наук і мистецтв. У північній частині печери, досліджуваній уже раніше, В. Деметрикевич обстежив галереї та гроти, які не були освоєні людиною в праісторичні часи. У печері дослідник також виявив сліди вогнищ, людські скелети і кості тварин, кераміку, глиняні антропо- і зооморфні фігурки та крем'яні й кістяні знаряддя. Саме під час цих перших досліджень вчений віднайшов відому кістяну пластину із зображенням рогів вола.У 1896 р. В. Деметрикевич здійснив другу археологічну подорож територією Східної Галичини – в околиці Теребовлі і на Буковину. Поінформований про відкриті у Теребовлі поховання римського періоду він направився туди і поряд зі знищеними похованнями виявив господарські ями, а знайдені в них рештки зерен передав для палеоботанічного аналізу. У с. Підгіряни (тепер – с. Підгора Тернопільського р-ну Тернопільської обл.) біля Теребовлі вчений дослідив тілопальний могильник, однак через відсутність будь-яких знарядь і прикрас виникли труднощі в датуванні цієї пам'ятки. Щоправда, за аналогією до подібного могильника у розташованій неподалік Городниці, дослідник припустив, що ці поховання були здійснені в римський час. У с. Зеленче під Теребовлею він досліджував частково зруйнований кремаційний могильник, який також датував римським часом. В Зеленчі ним виявлено також пам'ятку з неолітичною мальованою керамікою і здійснено розкопки на території городища, яке знаходиться у цій же місцевості. Під час свого перебування в околицях Теребовлі В. Деметрикевич активно збирав інформацію щодо тамтешніх археологічних знахідок і пам'яток.
Детальніше – за посиланням.
