«Літописець стрілецького подвигу»: у Тернопільському обласному краєзнавчому музеї діє виставка
У відділі новітньої історії Тернопільського обласного краєзнавчого музею демонструється виставка з нагоди 130-ї річниці від дня народження поета, письменника, військового діяча Романа Купчинського під назвою «Літописець стрілецького подвигу».
На виставці представлені матеріали про героїчну боротьбу січового стрілецтва, книги Романа Купчинського (романи, збірки поезій), нотні записи його пісень, зроблені у Тухолі в 1920-му році; фото відкриття пам’ятника на батьківщині поета у селі Розгадів на Зборівщині у 1990 році, матеріали про святкування 100-річчя від дня народження славного краянина.Виставку можна переглянути до 8-го жовтня.
Довідково.
КУПЧИНСЬКИЙ Роман Григорович (псевдоніми і криптоніми – Мусій Гак, Чіпка Галант, Галактіон Чіпка, Тойсам, М.Д.Т.С. та ін.; 24.09.1894–10.11.1976) – поет, прозаїк, критик, композитор, бард січового стрілецтва, учасник національно-визвольних змагань, старшина Легіону Українських січових стрільців та Української Галицької армії, громадський діяч.
Народився в с. Розгадів (нині село Зборівського р-ну Терноп. обл.) в сім'ї священика. Від 1896 жив у с. Кадлубиське Бродівського повіту на Львівщині. Від 1911 – член Т-ва студентів вищих шкіл "Україна". 1913 закінчив Перемишльську гімназію. Цього ж року почав вчитися в Греко-католицькій духовній семінарії у Львові. Був рекордсменом з легкої атлетики Запорозьких ігрищ, чемпіоном Галичини з легкої атлетики.
На початку Першої світової війни разом з багатьма іншими студентами записався до створюваного тоді Легіону УСС. На постоях вояків брав участь в організації шкільного навчання, читалень, хорів і оркестрових гуртів, видавав пресові листки, журнали.
Від 1915 разом з Л.Лепким, Ю.Назаруком, Н.Гайворонським, А.Лотоцьким, С.Чарнецьким, Ю.Шкрумеляком був членом Пресової квартири УСС; цього ж року опублікував у Відні в час. "Вісник Союзу визволення України" свій перший вірш. 1916–17 був командантом (командиром) чоти, 1917–18 – командантом сотні, ад'ютантом полку в ранзі поручника.
Створив (писав слова і мелодії) багато стрілецьких пісень. Найпопулярнішою в той час стала написана ним 1918 в день відходу вишколу й коша на Херсонщину пісня "Зажурились галичанки".
Від 1919 служив в УГА. У липні 1920 у складі військ УГА, які відступили на територію Польщі, був інтернований. Мешкав у таборі Тухоля для старшин УГА.
Після звільнення в лютому 1921 розпочав навчання у Віденському ун-ті. Цього ж року опублікував драматичну поему "Великий день".
1922 продовжив студії у Львівському таємному українському університеті і разом із бойовими друзями-митцями В.Бобинським і П.Ковжуном створив літературну групу неосимволістів "Митуса", входив до редколегії однойменного журналу. Від 1924 редагував газету "Діло". 1926 почав писати тексти для новоствореного Л.Лепким лялькового театру "Вертеп наших днів".
1928 опублікував дві перші частини роману-трилогії про стрілецьке життя "Заметіль" (3-тя ч. побачила світ 1933). Від 1933 очолював Т-во письменників і журналістів ім. І.Франка, працював у вид-ві "Червона калина". Разом з В.Софронівим-Левицьким написав сценарій фільму "Для добра і краси" (знятий Ю.Дорошем 1936–37).
З початком Другої світової війни та приєднанням земель Західної України до УРСР у вересні 1939 переїхав до Кракова, працював там в Українському видавництві, друкувався в газетах, зокрема у "Краківських вістях".
Наприкінці II світової війни виїхав до Німеччини, займався літ. діяльністю. 1949 емігрував до США. Від 1950 – член управи Літературно-мистецького клубу в Нью-Йорку. Співпрацював з газ. "Свобода", публікував спогади і худож. твори в укр. періодиці США і Канади. Був чл. головної редакційної колегії ж. "Вісті Комбатанта". 1952 увійшов до складу ініціативної групи, яка організувала Спілку укр. журналістів Америки (1958–60 був її головою). 1964 опублікував "Мисливські оповідання", 1965 – травестійно-героїчну поему "Скоропад" (відновлений варіант втраченого в 1940-х рр. тексту, що був написаний 1919–22).
Автор слів і мелодій понад 80 стрілец. пісень – героїчних, маршових, істор., ліричних, розважальних, створених переважно на основі справжніх подій, про конкретних людей ("Заквітчали дівчатонька", "Був собі стрілець", "Ірчик" та ін.). Багато пісень К. стали народними ("Їхав козак на війноньку", "Як з Бережан до Кадри", "Зажурились галичанки", "Човен хитається" та ін.). "Ода до пісні" К. стала програмним шкільним твором в українській діаспорі. Його твір "Боже Великий, Творче Всесвіту…" став національно-реліг. гімном багатьох українців. Вершиною поетичної творчості К. вважається неопубл. збірка "Село", рукопис якої зберігається у Львівській національній науковій бібліотеці України імені В.Стефаника.
В останні роки свого життя тяжко хворів. П. у м. Оссінг (шт. Нью-Йорк, США).
1977 посмертно опубліковано повну зб. пісень К. "Ми ідемо в бій" та зб. віршів і прози "Невиспівані пісні". 12 листоп. цього ж року в Нью-Йорку відбулася урочиста конференція Наукового товариства імені Шевченка і Братства УСС на пошану Р.Купчинського.
На пошану К. в його рідному селі – Розгадові – 1989 започатковано проведення щорічного пісенного фестивалю "Стрілецька слава", 1990 – відкрито меморіальну дошку й освячено музей (розташовується в його родинній хаті – колиш. парафіяльному будинкові; син К. – Юрій – передав музеєві листи й документи батька), у жовт. 1994 до 100-ліття від дня його народження відкрито пам'ятник (скульп. П.Кулик, архіт. В.Блюсюк).
Архів переданий зі США 1992, зберігається у Львівській науково-педагогічній бібліотеці.
Джерело - Енциклопедія історії України.
