«З глибини національного світогляду»: у Тернопільському обласному художньому музеї презентували виставку Григорія Синиці
2 жовтня у виставковому залі Тернопільського обласного художнього музею відбулася презентація виставки заслуженого художника України, лауреата Шевченківської премії Григорія Синиці «З глибини національного світогляду», із фондів Дирекції художніх виставок України (м.Київ).
Насолодитися колоритними, характерними для народного мистецтва творами Григорія Синиці, якому однаково вдавалися як пейзажі, натюрморти, так і архітектурні краєвиди, можна до 22-го жовтня.
Григорій Синиця народився в Одесі у 1908 році. Після смерті батьків виховувався у дитячому притулку. Освіту здобув в Одеській середній художній школі у класі Михайла Гершенфельда, відомого модерніста, який прищепив йому любов до кольору. Саме за його порадою Григорій Синиця вступає до Київського художнього інституту де знайомиться із Миколою Рокицьким – учнем професора Михайла Бойчука. Бойчукісти пішли проти «системи», у своїх творах поєднували любов до монументального мистецтва та візантійського іконопису.
Живописний факультет де навчався художник було оголошено розсадником формалізму, а оскільки він зробив вибір на користь «бойчукістів», то йому запропонували залишити навчання на 5 курсі без отримання диплому та заново вступити на 1 курс. Через упереджене ставлення до учнів Бойчука, залишає інститут та займається самоосвітою: відвідує бібліотеки, де вчить українську мову та історію мистецтва, музеї, де робить копії картин і шукає власний стиль.
У 1941 році у Києві відкривається перша персональна виставка робіт, більшість з яких було втрачено під час війни. Окупацію пережив у Києві – проживав на Куренівці, неподалік Бабиного Яру, сам потрапив до колони, яку гнали на страту, дивом врятувався, але цій трагедії присвятив численну кількість робіт.У повоєнні роки взяв участь у облицюванні будівель на Хрещатику, Маріїнського палацу, був рекомендований на сталінську премію, але за «бойчукізм» та «націоналізм» викреслено із списку.
У 1955 році у Києві відбулася перша післявоєнна виставка.
У 1969 році Синиця через переслідування влади змушений переїхати у Кривий Ріг, де багато малює та отримує схвальні відгуки на міських виставках художників. Також митець експериментує з природнім матеріалом і створює новий жанр мистецтва – флормозаїка. Він використовував шишки, стебла рослин, кістки тварин, камінь, скло. Доповнює все розписом, внаслідок чого виходить цілісна композиція. Створив власну рецептуру клею для створенння флормозаїки, яка втрачена зі смертю митця.
Довгоочікуване визнання художника відбулось у 1987 році коли в Палаці культури була відкрита персональна виставка Григорія Синиці, потім три великі виставки у Києві. У 1992 отримав Державну премію ім.Т.Г. Шевченка «За відродження української колористичної школи монументального живопису». Звання заслуженого художника України присвоєно у 1996 – в останній рік життя художника.
