На Тернопільщині функціонує унікальний Меморіальний музей-садиба Леся Курбаса
Лесь Курбас увійшов в історію мистецтва як театральний реформатор, режисер театру й кіно, талановитий актор і драматург, теоретик, педагог, поліглот та перекладач, сценічний діяч і театральний філософ. Він стрімко увірвався до когорти найславетніших театралів, й по праву зайняв своє місце серед них.
Повернення спадщини Леся Курбаса відбулося наприкінці 1980-их рр. До 100-річчя від дня його народження, за рішенням ЮНЕСКО, відбулися масштабні святкування у всьому світі. Напередодні цієї дати — 19 лютого 1987 р. відкрили меморіальний музей-садибу Леся Курбаса у селі Старий Скалат, де збереглася меморіальна хата діда Леся Курбаса священика Пилипа Курбаса, пройшли дитячі та юнацькі роки майбутнього видатного українського режисера. Тут, біля церкви, де правив службу Пилип Курбас, поховані рідні Леся Курбаса: дід та бабуся, батько актор Степан Янович, молодший брат Нестор.
У дідовому будинку, де зростав Лесь Курбас і звідки випурхнув з родинного гнізда підкоряти світ, була величезна бібліотека. Саме тут він навчився поважати книгу. На жаль, бібліотека втрачена, проте музей пишається зібранням зі шестисот видань із книгозбірні самого Леся Курбаса з його автографами. Книги на різних мовах, адже митець досконало володів десятьма і професійно займався перекладацькою діяльністю. До речі, за твердженням фахівців, якщо про Курбаса-реформатора театру відомо багато, то про Курбаса-перекладача-поліглота досліджень мало.
Одним з найулюбленіших місць Леся була Свята гора з цілющим джерелом, де колись явилася Божа Мати, скелі Білий камінь, ліс. Про те, що Курбас ніколи не забував рідної сторони, свідчать його ностальгійні рядки, написані з Харкова 26 листопада 1926 р. своєму гімназійному другові, автору спогадів про юнацькі роки театрального генія Томі Водяному: «…Тужу за Галичиною. За галицьким пейзажем, за мережаними свитками… А пам’ятаєш вакації в Карпатах?.. А наші Медобори?..»
Експозиція музею розміщена в п’яти кімнатах родинного будинку Курбасів. Вона розкривається розповіддю про дитинство та юність Леся, його навчання у Тернопільській гімназії, Віденському та Львівському університетах. Експозиція першої кімнати розповідає про дитячі та юнацькі роки Леся, перші його театральні кроки, друга кімната — творча діяльність у Києві, третя — матеріали про Харківський найбільш тривалий і трагічний період життя митця, четверта — учні та послідовники Леся Курбаса. Експозиція п’ятої кімнати розповідає про Тернопільський обласний драматичний театр з дня його заснування до наших днів, окремий розділ — куток вшанування пам’яті Леся Курбаса. За своєю суттю музей є експериментальний, кожна експозиція виконана в певному стилі, який несе дух певного відтинку часу.
Тут залишили свої автографи Олесь Гончар й Іван Драч, Неллі Корнієнко та Лесь Танюк, Анатолій Матвієнко і Роман Гром’як, та ще сотні людей, долі яких так, чи інакше пов’язані з долею митця.
Музей-садиба Леся Курбаса — це оселя «вічного пошуку» у мистецтві. Оселя його театру від витоків до утвердження, продовження в учнях й однодумцях. І кожен, хто переступить музейну арку, що замість воріт на садибі музею, відчує хвилювання і тривожну радість, передчуття зустрічі з театральним світом.
