Історія однієї вишиванки
Серед численних експонатів основного фонду Борщівського обласного краєзнавчого музею значне місце займають ті, що розповідають про шалену та нерівну боротьбу підпілля ОУН на Борщівщині в далеких 40-50-х роках ХХ століття.
Завдяки збиральницькій роботі працівникам музею вдалося отримати родинні світлини повстанців, документи, спогади, як самих учасників визвольного руху, так і їх родичів. Серед особливих знахідок — вишиті сорочки.
Сьогодні розповімо про одну із таких сімейних реліквій та про її власника. Ця сорочка, що на фото, належала Василю Кормишу з с. Пищатинці 1914 р.н., члену ОУН. Вишила її для підпільника рідна сестра Марія Свєнтах десь у середині 30 років. Саме вона і зберегла її у своїй скрині після смерті брата. У музей сорочку передала внучка пані Марії — Наталя Николин, науковий працівник музею, яка записала цю трагічну історію родинної гілки.
Сім’я Кормишів була однією із активних українських родин у селі. Батько Григір володів чудовим голосом та дякував у місцевій церкві. Всі п’ятеро дітей успадкували співочий талант батька, через що у селі до них прикріпилося прізвисько «дячки». Брат Іван загинув на фронті, Михайло помер від тифу. Василеві та Григорію випала доля згинути у боротьбі за незалежність України.
Першим поліг Григорій, який був станичним ОУН на псевдо «Зорян». Він загинув в 1946 році у бою з військами МДБ у сусідньому с. Стрілківці. Його тіло більшовики з іншими вбитими повстанцями привезли на упізнання під пищатинську церкву. Односельці в один голос заперечували, що це хлопці з їх села, щоб не наражати родину на небезпеку. Тоді тіла вивезли до Борщева. Власник вишиванки Василь загинув у 1949 р. За чиїмсь доносом криївку, що була викопана на сімейному полі поблизу с. Юр’ямполя, вистежила група облавників. На вимогу емдебістів здатися та вийти зі схованки, котрийсь з побратимів віджартувався: «Нас Кормиш не пускає». Щоб ворог не отримав їх живими, повстанці підірвалися гранатою. На той час, Василів батько був вже покійним, мати повністю незрячою. Це напевно і допомогло їй вберегтися від заслання до Сибіру за підпільну діяльність синів. Сестра Марія була неодноразово допитана органами РВ МДБ. За спогадами жінки, одного разу її вивели в поле та погрожували вбити, якщо вона не зізнається, де її брати. Але навіть під страхом смерті вона вперто відповідала, що не знає де вони зараз. Так їй вдалося уникнути покарання.
Сьогодні ця борщівська вишиванка є єдиним спомином про героїчну боротьбу братів Кормишів, які віддали своє життя за вільну та незалежну Україну, — розповідають у музеї.
