Підволочиський район

Підволочи́ський райо́н — адміністративно-територіальний район у північно-східній частиніТернопільської області.

Площа — 800 км² — 5,8 % від території області. Населення — близько 44, 7 тис. осіб (2007).

Географія

Розташування

Підволочиський район межує: зі сходу з Волочиським районом Хмельницької області, з півдня та південного сходу — з Гусятинським і Теребовлянським, з півночі та північного заходу — Лановецьким іЗбаразьким, зі заходу — з Тернопільським районами.

Рельєф

Розташоване у межах Подільської височини, поверхня більшої частини — платоподібна, полого-хвиляста лісова, південно-західна — горбисто-пасмова. Абсолютні висоти — 250—400 м, максмальні — 417 м.

Мінеральні ресурси

Докладніше: Мінеральні ресурси Підволочиського району

Є поклади вапняків, глини, піску.

Клімат

Район належить до вологої, помірно теплої агрокліматичної зони.

Гідрографія

Головні річки — Збруч та його притоки Гнила і Самець (басейн річки Дністер). Споруджено 23 ставки (загальною площею 192 га).

Ґрунти

Переважають чорноземи, типові малогумусні (79,3 % площі району), чорноземи опідзолені й темно-сірі (14,8 %), решта — лучні, болотні та ясносірі ґрунти.

Флора і фауна

Площа лісів — 3, 8 тис. га (переважають дуб, ясен, сосна, ялина, береза, осика, липа), лісосмуг — 11, 2 га.

Природоохоронні об’єкти

У районі — частина Медоборського заказника, медин. заказник, 11 пам’яток природи і заповідне урочище «Полупанівка».

Історія

За переказами, саме через територію нинішнього Підволочиського району Кучманським шляхом рухалося військо Богдана Хмельницького 1648 до м. Львів, 1649 — на м. Збараж (оповідають, що гетьман сповідався у церкві Івана Богослова в с. Скорики й подарував дерев’яний іконостас) та 1651 — при переході до містечка Берестечко (нині місто у Горохівському районі Волинської області).

Після 1-го поділу Речі Посполитої (1772) територія Підволочиського району відійшла до Австрії. Від 1774створювалися народні парафіяльні школи.

У травні 1848 скасована панщина, в червні того ж року проголошено вибори послів австрійського парламенту, серед яких — представник Збаразького і Скалатського повітів С. Качала (парох с. Шельпаки).

На теренах р-ну діяло багато організацій і товариств, зокрема «Просвіта», «Молода просвіта», «Рідна школа», «Союз Українок», «Сокіл», «Луг», «Сіяч», «Пласт».

Одними з перших у Галичині споруджено пам’ятники Тарасу Шевченку в селах Лозівка, Лисичинці, Токи,Криве.

Адміністративний поділ

Район утворено 1940 (увійшли також частини колишніх Скалатського та Збаразького районів), об’єднує 62 населених пункти: смт Підволочиськ, м. Скалат, 60 сіл.

Населення

Транспорт

Культура

Релігія

У селах району відновлено старі церкви, збудовано нові.

Найбільше церковних громад УГКЦ, УПЦ КП, крім того, діють храми УАПЦ і РКЦ, протестантські угруповання, функціонує монастир св. Теодора Студита (с. Колодіївка).

Музеї

У селі Старий Скалат діє єдиний в Україні Курбаса Леся меморіальний музей-садиба; 1991 в с. Супранівка відкрито кімнату-музей І. Франка.

Всього 8 музеїв.

Охорона здоров’я

Діють центрайрайонова лікарня, Скалатська номер. лікарня, 2 поліклініки, 7 сільські лікарських амбулаторій, 44 ФАП, геріатричний центр (с. Токи).

Освіта

Є 49 ЗОШ (навчаються 5960 у чнів), 5 музичних шкіл, школа-інтернат, школа-гімназія, будинок-ліцей, ДЮСШ, ПТУ, 20 дошкільний закладів;

23 Будинок культури, 34 клуби, 56 бібліотек, 14 народних колективів самодіяльної творчості; 2 стадіони, 17 футбольних полів, 24 спортзали.

Загальноосвітні школи

Інші навчальні заклади

Пам’ятки

Архітектурні пам’ятки

Історичні й архітектурні пам’ятки:

• залишки замкових споруд у Токах (16-17 ст.) і Скалаті,
• храми в селах Козярі (1645), Скорики (1744), Шельпаки (1783),
• храмовмй комплекс на г. Свята Гора (кін. 19 ст., с. Полупанівка).

Список усіх дерев’яних храмів

Пам’ятники і меморіальні комплекси

В населених пунктах насипано символічні могили на честь УСС, діячів ОУН і вояків УПА. На місцях поховань вояків УПА відкрито меморіали:

• 1992 в с. Нове Село (один із перших в Україні),
• смт Підволочиськ
• та в м. Скалат.

У Новому Селі, Підволочиську і Супранівці — меморіальні таблиці на будинках, де перебував І. Франко.

У багатьох населених пунктах споруджено пам’ятники на честь проголошення незалежності України, зокрема в Підволочиську (2001; у вигляд і Ангела-Хоронителя; скульптор Р. Вільгушинський).

Економіка

У галузевій структурі підприємницької діяльності домінуючими є промисловість, сільське господарство і торгівля.

На території Підволочиського району на кінець 2004 року діяли 105 суб’єктів малого підприємництва — юридичних осіб та 766 фізичних осіб — підприємців. Питома вага малого бізнесу у загальних обсягах виробництва товарів, робіт, послуг складає 26,9 %.

У районі діють понад 200 магазинів, 3 підприємства побуту, 37 їдалень, кафе, ресторанів.

Сільське господарство

Діє агропромисловий комплекс (38 підприємств). Пл. сільсько-господарських угідь (за всіма товаровиробниками, у тому числі підсобними господарства) — 72, 3 тис. га, ріллі — 61, 5 тис. га, пасовищ і сіножатей — 8, 5 тис. га.

Структура сільсько-господарського виробництва — тваринництво — 32 % %, рослинництво — 68 % %.

Землі району (переважно чорноземи) придатні для вирощування районованих сільськогосподарських культур. Обсяги валової продукції сільського господарства у 2004 році склали 153,0 млн.грн.;

У районі вирощуються та виробляються:

• зернові культури — 99,3 тис.т.;
• цукрові буряки — 140,3 тис.т.;
• картопля — 56,5 тис.т.;
• овочі — 6,4 тис.т.;
• м’ясо — 5,0 тис.т.;
• молоко — 33,7 тис.т.;
• яйця — 11,9 млн.шт.

Розвиток аграрного сектора та наявні мінеральні ресурси району зумовлють домінування переробної і добувної промисловості у галузевій структурі промислового виробництва.

Промисловість

Нині у р-ні працюють 15 промислових підприємств (найрентабельніші: Новосілківський спиртозавод, ПП «Харчовик», ТОВ «Полупанівський кар’єр», ТОВ «Тера», ЗАТ «Лотос», ВАТ «Скалатська агропромтехніка»);

Найважливіші галузі промисловості: хімічна, легка та поліграфічна. Найбільша галузі промисловості за питомою вагою галузі (станом на 2004 рік):

• харчова і переробна — 46,7 %
• добувна — 26,8 %
• легка — 6,6 %
• поліграфічна — 6,6 %

Персоналії

У районі народилося багато діячів науки, культури, мистецтва та політики:

• диригент, правник В. Балешта (с. Токи),
• кобзар і художник М. Баран (с. Хмелиська),
• краєзнавець Є. Гасай (с. Токи),
• актор, режисер Я. Геляс (с. Терпилівка),
• діяч ОУН і УПА М. Голояд та громадський діяч П. Голояд (обидва — с. Теклівка),
• правник А. Жуковський (с. Дорофіївка),
• вчений-політолог, публіцист А. Камінський,
• художник і мистецтвознавець В. Кивелюк,
• правник І. Кивелюк,
• лікар і громадський діяч С. Кивелюк (м. Скалат),
• релігійний діяч М. Колодій (с. Клебанівка),
• художник І. Кучмак (с. Заднишівка, нині належить до смт Підволочиськ),
• громадсько-політичний діяч, господарник, вчений-економіст Н. Миколюк (с. Колодіївка),
• письменниця Н. Мориквас (с. Шельпаки),
• живописець, графік П. Обаль (с. Ободівка),
• художник М. Осінчук (с. Голошинці),
• письменник і перекладач М. Палій (с. Богданівка),
• громадсько-політичний діяч Н. Процик (с. Гнилички),
• науковець Т. Рибак (с. Староміщина),
• політичний діяч М. Сорока (с. Кошляки),
• громадська діячка М. Татаринська-Скубова (с. Іванівка) та ін.

У с. Гущанки неодноразово гостював у тестя поет Дмитро Павличко, написав тут низку сонетів та поему для дітей «Золоторогий олень» (1968).

Також 1919 перебував Борис Антоненко-Давидович у Підволочиську, Богданівці та Тернополі, про що написав в оповіданні «Блакитна Галілея»