Монастириський район

Монастири́ський райо́н — адміністративний район у південно-західній ча­стині Тернопільської області. Утворений 1939.

Площа — 558 км². Населення — 34,5 тис. осіб (2003): українці — 99 %, мешкають також росіяни, поляки,білоруси та ін.

Адміністративний поділ

У районі — м. Монастириська (райцентр), смт Коропець, 46 сіл, 16 хуторів.

Географія

Монастириський район розташований на Подільському горбогір’ї. Поверхня розчленована глибокими долинами річок, абсолютні висоти 200­-400 м, найвища — 402 м (побл. с. Ковалівка).

Ко­рисні копалини: вапняки, пісок, гіпс, глина.

Найбільші ріки — Дністер, його ліві притоки — Золота Липа, Горожанка та Коропець.

Перева­жають чорноземи типові малогумусні, сірі лісо­ві, в долинах рік — лучні грунти.

Площа боліт — 447 га. Ліси займають 14,5 тис. га (ростуть сосна, граб, бук, ясен, дуб та ін.).

Клімат помірно теплий, вологий; опадів 610 мм на рік.

Територія району, що прилягає до річки Дністер, належить до заповідної зони «Дністровський каньйон».

Історія

Монастирищина заселена в період пізнього палеоліту.

До се­редини 14 ст. належало до Галицько-Волинської держави. На­прикінці цього ж століття внаслідок тривалої боротьби між Польщею і Литвою Сх. Галичину, в тому числі Монастирищину, захопило Польське королівство (від 1569 — Річ Посполита).

1772 після першого по­ділу Польщі ця територія відійшла до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). В листопаді 1918 — липні 1919 тут була влада ЗУНР. Від вересня 1920 до вересня 1939 Монастирищина належа­ла до Польщі.

Вересень 1939 — серпень 1991 — в УРСР.

Від кінця 19 ст. до 1939 на Монастирищині діяли «Просвіта», «Січ», «Сокіл», «Луг», «Пласт», «Сільський господар», «Союз украї­нок», «Рідна школа» та ін. товариства.

1944—1946 з території Польщі в Монастириський район прибуло багато лемків, які про­живають у м.Монастириська, селах Доброводи, Ковалівка, Криниця, Нова Гута.

Пам’ятки

В Монастириському районі — 30 пам’яток історії та культури, 25 символічних мо­гил Борцям за волю України.

Культові споруди

У Монастириському районі 56 культових споруд:

• 44 храми УГКЦ,
• 7 — УАПЦ,
• 2 — РКЦ,
• 1 люте­ранська церква,
• 2 Зали Царства Свідків Єгови

Об­ладнано 28 капличок.

Дерев’яні храми

Пам’ятки природи

Пам’ятки природи місцевого значення:

• Ковалівський загальнозоологічний заказник,
• Коропецька грабина,
• Коропецький парк,
• Монастириські ясени та ін.

Промисловість

Нині в районі пра­цюють:

• ВАТи «Українська тютюнова компанія», «Монастириський молочний завод», «Заво­доуправління будівельних матеріалів» (м. Монастириська), «Коржівський СГДК» (с. Кор-жова), Ковалівський спиртозавод,
• ВАТ МП «Терноцвіт», «Артеміда», «Любисток», ПП «Кон­сул» (смт Коропець) та ін.

Розвинуті народні про­мисли, гончарство та вишивка.

Соціальна сфера

Діють ПТУ-34, 45 ЗОШ, 15 дошк. закладів, Будинок дитячої творчості, ДЮСШ, 19 Будинки культури, 30 клубів, 43 бібліотеки, 2 кінотеатри, 2 музичні школи, 45 медичних закладів, обласний комунальний етнографічно-меморіальний музей В. Гнатюка (с. Велеснів), 6 громадських музеїв (Лемківської культури та О. Кисілевської — м. Монастириська; краєзнавчі музеї у смт Коропець, селах Горожанка, Горішня Слобідка та УстяЗелене); 7 ко­лективів художньої самодіяльності отримали зван­ня «народних».

Персоналії

Уродженці Монастирищини:

• письменники Б. Бойчук,
• актор, письменник В. Бучацький,
• економіст, політолог, громадський діяч, начальний пластун Б.-В. Гаврилишин,
• співаки Р. Вітошинський, М. Лазаркевич-Крук,
• громадські діячі о. І. Галібей, М. Каганець,
• фольклорист, етнограф Володимир Гнатюк,
• письменниця, громад.-культурна діячка О. Кисілевська,
• громадський діяч, публіцист В. Леник,
• вчений-філолог М. Лесів,
• лікарі, громадсько-політичні діячі І. Максимів, В. Темницький,
• доктор медици­ни В. Сіменович,

Працював письменник, педагог о. Т. Бордуляк

Перебували О. Гончар, М. Шашкевич, І. Франко та ін.

Археологічні пам’ятки

На території району виявлено археологічні пам’ятки пізнього палеоліту, трипільської та давньоруської культур, скарб римських монет (с. Красіїв) та ін.