Кременецький район

Кремене́цький райо́н — адміністративно-територіальна одиниця Тернопільської області України. Площа— 918 км². Районний центр — місто Кременець. Утворений у січні 1940. Населення — 72,2 тис. осіб (2004): з них 96,7 % — українці, 2,6 % — росіяни, 0,3 % — поляки.

Адміністративний поділ

У районі м. Кременець, м. Почаїв та 68 сіл.

Географія

Територія району — в зоні західного лісостепу Волинсько-Поліського плато. Межує на півдні, південному сході зі Збаразьким та Лановецьким, сході — Шумським районами Тернопільської області, заході —Бродівським районом Львівської області, півночі — Дубненським та Радивилівським районами Рівненської області.

Дороги з твердим покрит­тям — 166,3 км, ґрунтові — 26 км.

За рельєфом Кременецький район ділиться на північну частину (Мале Полісся) та південну частину (Холодне Полісся), що лежать у межах Волино-Подільської височини. Мале Полісся, або Кременецький кряж займає 15 % площі району й характеризується плоским одноманітним рельєфом, ерозійних процесів не спосте­рігають. Холодне Полісся охоплює 85 % площі району. Тут — складні форми рельєфу, під дією атмос­ферних опадів, особливо зливових дощів, талих вод, відбуваються ероз. процеси — як площинні, так і глибинні.

Корисні копалини: буре вугілля, вап­няки, торф, крейда, мергелі, фосфорити, пісок, глина.

Ліси займають понад 12 тис. га: переваж­но граб, ясен, в’яз, липа, дуб, осика, верба, бук, сосна.

Кременецькі гори (бл. 20 тис. га) — північний карниз Волино-Подільської височини. Уцілілі ділян­ки плато, що мають вигляд з’єднаних між собою окремих підвищень, утворюють вододіл рік.

Найбільші річки — Іква, Горинь.

Ґрунтовий покрив району складний, утворений із різних генетичних груп. Пе­реважають темно-сірі опідзолені (багатогумусні) ґрунти. На Малому Поліссі переважає малогумусові чорнозем на карбонатній основі.

Історія

Археологічні дослідження свідчать, що територія району була заселена у період пізнього палеоліту (прибл. 31 тис. р. тому). Знайдені па­м’ятки пізнього палеоліту, залишки поселень бронзової доби і доби ранннього заліза, поселень черняхівської куль­тури, городищ часів Київської Русі.

У 12 ст. Кременеччина увійшла до Галицько-Волинського князівства, від 1360-х — до Великого князівства Литовського, від 1569 — до Речі Посполитої. Наприкінці 16 ст. через Кременеччину походом на Білорусію пройшли повстанські загони Северина Наливайка. Антифеодал. рух розгорнувся на тер. р-ну під час Нац.-визв. війни (1648-57) під проводом Б. Хмельницько­го.

1734 ряд населених пунктів захопив гайдамацький загін Верлана. Від 1795 Кременецький повіт нале­жав доВолинського намісництва Росії. На початку 1918 повіт окупували війська кайзерів. Німеччини, у листопаді1918 увійшли загони Армії УНР, на поч. 1919 — війська Польщі, в червні того ж року — ЧА, в липні почергово — Польщі та ЧА.

1920 відбувся бій між кіннотою Г. Котовського та білополяками під с. Горинка. За Ризьким мирним договором 1921 землі Кременеччини відійшли до Польщі. 1929 тут відбувся страйк с.-г. робітників. У вересні 1939 Кременеччина ввійшла до УРСР. Липень 1941 — березень 1944 — нацистсько-німецька окупація. 1943 — діяли партизанстькі з’єднання Сидора Ковпака та О. Федорова.

Економіка

Нині оснлвні галузі виробничо-господарського комплексу: машинобудування і металообробна — ВАТ «Кремзвент», ЗАТ «Кре­менецький завод порошкової металургії»; дере­вообробна — ВАТ «Кременчанка»,держлісгосп; промисловість будівельних матеріалів — ВАТ «Крейдяний за­вод»; легка промисловість — ВАТ «Фабрика Ватин», ТзОВ «Іква» та ТзОВ «Пластик» (обидва -м. Почаїв); харчова — ЗАТ «Кременець-цукор», ЗАТ «Молоко», Кременец. хлібозавод, Кременецький комбінат хлібопродуктів.

Площа сільсько-господарських угідь — 32,8 тис. га, в тому числі ріллі 27,1 тис. га. Вироб­ники с.-г. продукції — 45 госп-в різної форми власності.

Спеціалізація:

• рослинництво — зерно­ві,
• цукрові буряки, кормові культури
• тваринниц­тво.

Основні господарства: СТОВ-”Гарт”, «Гомін», «Ранок», СВЗМП «Крижі».

Соціальна сфера

В районі діють: обласний гуманітарно-педагогічний інститут ім. Т. Шевченка, медичне училище ім. А. Річинського, ліцей, гімназія, 2 ПТУ (всі — Кре­менець), лісотех. технікум (с. Білокриниця), 52 ЗОШ.

Функціонують 12 будинків культури, 37 сільських клубів, 6 музеїв, 58 бібліотек, 2 школи мистецтв.

Є 21 па­м’ятка історії та культури, 20 аматор. колективів мають звання «народний».

Від 2001 діє Кременецько-Почаївський державний історико-архітектурний заповідник.

Мед. заклади: 4 лі­карні, 2 поліклініки, 48 ФАП.

Спортивна база району: 2 стадіо­ни, 26 футболькних по­лів, 29 спортивних залів, 72 спортивні секції. Сан­на траса — єдина в Україні, база гірськолижного спорту — дру­га за значенням піс­ля Ворохти (Карпа­ти). На її базі пра­цює ДЮСШ «Ко­лос».

Релігія

Зареєстр.: 7 конфесій, 60 церков, 88 реліг. громад.

Список усіх дерев’яних храмів

Новий ОлексинецьВоздвиження Чесного Хреста 1846 ——

Персоналії

На Кременеччині наро­дилися:

• письменни­ки Ю. Словацький, Ю. Вавровий, С. Даушков, М. Кремінярівська, Н. Панчук, І. Потій;
• художники Д. Вонсик, І. Лазарчук, І. Хворостецький, О. та С. Шатківські;
• різьбяр П. Колесник;
• вчений-бібліограф М. Бойко;
• нау­ковці І. Вихованець, В. Вольський, І. Герус-Тарнавецька, О. Качан, О. Неприцький-Грановський;
• громадський діяч С. Данилюк;
• архітектори Б. Бойко, В. Олексюк,
• музичний діяч В. Валігура та ін.

Перебували письменники В. Даль, Н. Дурова, Т. Шевченко; живописець М. Пимоненко; учений М. Пржевальський; цей край відвідували пись­менники М. Бажан, Оноре де Бальзак, Я. Івашкевич, Л. Костенко, М. Костомаров, Р. Лубківський, Д. Павличко, Олена Пчілка, Леся Ук­раїнка, П. Тичина, релігійний діяч Ф. Прокопович та ін.