Козівський район

Козівськи́й райо́н — адміністративний район у західній частині Тернопільської області. Утворений у січні1940. Площа — 694 км². Населення — 41,6 тис. осіб (2003), із них 99,9 % — українці.

Географія

Клімат помірно-теплий, воло­гий.

Протяжність з півночі на південь 29,6 км, із заходу на схід — 37,8 км.

Більша частина поверхні Козівського району — Тернопільське плато — слабохвиляста рівнина з висотами 300—400 м, на захід від річки Коропець переходить у Подільське горбогір’я, почленоване горбами, яра­ми і балками. Найвища відмітка біля села Дибще — 411 м.

Протікають ріки Стрипа з притоками Восушка і Студенка, Коропець, Ценівка (при­тока — річка Золота Липа), є 37 рибоводних ставків.

Рельєф району сприятливий для механізованого обробіт­ку ґрунту (84,5 % земельного фонду). Незначні пло­щі зайняті природними луками і лісами (4,1 тис. га).

Населені пункти розташовані переважно в долинах рі­чок.

Корисні копалини — вапняк, глина, пісок, торф (заплава річки Стрипа на північ від села Де­нисів), є джерела сірководних вод (село Козівка).

Ґрунти — чорноземи опідзолені, а також типові малогумусні, темносірі опідзолені, ясно-сірі лісові, лучні, лучно-болотні.

Адміністративний поділ

Історія

Територія району заселена в добу пізнього палеоліту (38 тис. р. до Р. Х.).

У пе­ріод Київської Русі тут були містечка Бродилів (нині село Купчинці) та Корсів (нині с. Конюхи), які зруй­нували 1241 монголо-татари. За однією з версій, Бродилів був маєтком князя Ярослава Осмомисла.

14-18 ст. Козівщина — під владою Польщі, 1772—1918 — Австрії, 1918—1919 належала до ЗУНР, 1919—1939 — Польщі, від вересня 1939 — в УРСР.

Тут діяли:

• від 1874 — товариство «Просвіта»,
• від 1878 — Братство тверезості,
• згодом товариства «Сільський господар», «Січ», «Сокіл», «Пласт», «Українська бесіда», «Рідна школа».

Під час I світової війни містечка і чимало сіл Козівщини — зруйновані. Від 1930-их діяли підпільні групиОУН. 1940—1950-і -групи УПА.

До 1939 у краї функціонували чи­тальні «Просвіти», кооперації, дитячі садки, жіночі товариства, фахові курси, економічні організації, зокрема «Маслосоюз» . Козова та її околиці належали до Бере­жанського повіту, східна частина району — до Тернопільського.

Від липня 1941 до липня 1944 — німецько-нацистська окупація. 10 квітня 1945 вийшов 1-й номер районної газети «Радянське слово».

Від 1950 розвинулися харчова, меблева, машинобудівнича промисловість, сільське господарство.

Транспорт

Нині довжина автомобільних доріг району — 266 км, у тому числі з твердим покриттям — 220 км. Через його територію проходить вітка газопроводу «Дашава-Київ».

Промисловість

Найбільші підприємства Козівського району:

• ТОВ «Козова-цукор»,
• Козлівський спиртозавод,
• ВАТ «Козлівський цегель­ний завод»,
• структурний підрозділ львівської фірми «Агро» Козів. молокоперероб. підпр-во «Біо-продукт»,
• виробничі цехи РайСТ, ВАТ «Ватра-Козова» та ін.

Сільське господарство

На початок 2005 діяли сільськогосподарські підприємства підприємства:

• «Незалежність»,
• «Теофіпільське»,
• «Вікторівське»,
• «Слава».

Освіта

У районі:

• 42 ЗОШ,
• 1 музична шко­ла,
• 1 гімназізія,
• 1 ДЮСШ;

Охорона здоров’я

48 медичних закладів, у тому числі 3 лікарні;

Культура

• 10 Будинків культури,
• 36 клубів,
• 2 кіно­театри,
• 43 бібліотеки;

Звання «народний» удостоєні: хор нар. пісні «Червона калина», хор. капела та хор Буд. куль­тури; хореогр. колективи «Юність», «Росинка»; дит. зразк. театр «Дивосвіт»; ансамбль нар. музики, духов. оркестр, оркестр нар. інструментів; кіностудія «Галичанка» у Козові; жін. вокал. ан­самбль «Горлиця» с. Криве; вокал.-інструм. ан­самбль с. Августівка; фольк.-етногр. ансамбль «Корса» с. Конюхи, Теофіпіл. зразк. духовий оркестр; жін. вокал. ансамбль смт Козлів; усі -дипломанти обл. та всеукр. конкурсів.

Релігія

1 діюча церква, а саме:

• УГКЦ — 44,
• УПЦ — 2,
• УПЦ КП — 1,
• РКЦ — 1,
• ХВЄ — 3.

Список усіх дерев’яних церков

Пам’ятники

Пам’ятники І. Блажкевич (1989), Й. Вітошинському (1992) у с. Денисів, П. Думці (1994) — Купчинці, Я. Старуху (1997) — с. Золота Сло­бода, О. Дяківу-Горновому (1997) — с. Олесине.

Спорт

У районі діють 2 футбольні клуби — «Старт» і «Товтри», що виступають у першості області, 12 футбольних ко­манд.

Музеї

У с. Денисів є два держ. музеї: істор.-кра-єзн. (1967) та природи, також мемор. музей І. Блажкевич (1988), у с. Бишки — музей нац.-визвол. б-би ім. Я. Бусела (1999). Функціонують відділ. 3-х банків, кредит. спілка «Самопоміч».

Персоналії

На Козівщині народилися:

• науковці Б. і О. Заставецькі, Є. Качан, Л. Кіндрацька,
• письменники І. Блажкевич, В. Вихрущ,
• літератори Г. Глинка, П. Думка, М. Косар, І. Кузів, М. Шарик, Т. Фе­дорів,
• заслужений журналіст України Т. Савків,
• худож­ники В. Беднарський, О. Білявський, Ц. Гошовський, Д. Млинко, Я. Струхманчук, Г. Ткачик, 0. Федорів,
• архітектори Л. Бачинський, Б. Білоус, Б. Габ’як, В. Гуль, Я. Гулько, Л. Королишин, І. Сонсядло,
• артисти Б. Кирилюк, О. Моленцька, М. Мазуркевич (Майк Мазуркі), О. Олійник,
• диригент, композитор Є. Корницький,
• військовик М. Маринович,
• діячі ОУН О. Дяків-Горновий та Я. Старух,
• краєзнавці Й. Габ’як, Б. Савак, В. Хома.

Перебували Ірина Вільде, О. Дучимінська, М. Мушинка, Ф. Ржегорж, Іван Франко та ін.

Бібліографія

Про район видані книги:

• «Бережанська Земля» (у 2 тт.; 1970, 1998),
• «Козова і околиці в спогадах емігрантів» (1992),
• «Село Конюхи: козацьке гніздо» (1992, Нью-Йорк),
• «А Денисів село славне» (1997),
• «Літературно-мистецька Козівщина» (2003)
• «Столітнє село Яструбове» (2005) В. Хоми,
• «Село Бишки. Історія і боротьба за Волю» І. Шагая,
• «Золота Слобода» Я. Гайдукевич (обидві — 2000),
• «Козлів колись і сьогодні» (2002) Я. Демковича та ін.

Пам’ятки природи

У Козівському районі є Семиківський гідрологічний заказник.