Бучацький район

Утворений у 1940 році.

Географічні дані

Розміщений у межах західноукраїнської лісостепової фізико-географічної зони населених пунктів. Район лежить у межах Опілля. Поверхня рівнинна, розчленована долинами річок. Невеликі запаси вапняку, піску, пісковиків, травертину та ін. Район належить до вологої, помірно теплої агрокліматичної зони. Найбільша ріка – Дністер, його притоки – Стрипа, Бариш. Створено 28 ставків.

У ґрунтовому покриві переважають чорноземи опідзолені і темно-сірі опідзолені ґрунти, ясно-сірі лісові, решта – лучні, лучно-болотні та дерново-підзолисті ґрунти.

Для Бучацького району характерні так звані стінки (круті схили долин, вкриті лісовою та степовою рослинністю), низькорослі ліси (дуб скельний, граб, черешня, степова вишня, кизил, мигдаль степовий та ін.); на степових ділянках є реліктові види рослин (півники угорські, герань криваво-червона та ін.), а також рідкісні види: ковила волосиста, цибуля подільська, ясенець білий, сон-трава тощо.

У районі – Придністровський ландшафтний заказник та 13 пам’яток природи місцевого значення. Ландшафтом та природною красою край прирівнюють до Швейцарії.

Промисловість

У районі розвинуті харчова промисловість та виробництво будматеріалів. Діють 11 промислових підприємств, найбільші з яких: механічний завод ЗАТ “Астрон”, ливарно-механічний “Квант”, цукровий, хлібопекарний, сироробний та мальтозний заводи, комбінат хлібопродуктів, фабрика “Берізка”; 45 сільськогосподарських підприємств та 74 фермерські господарства.

Найбільші підприємства: Бучацький цукровий і сироробний заводи, комбінати – хлібний та хлібопродуктів, виробниче об’єднання металовиробів, усього – 11.

Сільське господарство спеціалізується на вирощуванні зернових , технічних культур, тваринництві. Працює 67 фермерських господарств.

Населення району обслуговує 164 лікарі, 523 осіб середнього медперсоналу, кількість лікарняних ліжок – 363, працює протитуберкульозний санаторій.

Культура

Нараховується 60 загальноосвітніх шкіл та 53 дошкільних заклади, студенти навчаються в Бучацькому аграрному коледжі та Бучацькому інституті менеджменту та аудиту.

До послуг жителів району – 59 клубних установ, 55 бібліотек, краєзнавчий музей.

Дав район світові видатну українську співачку , заслуженого діяча мистецтв УРСР Соломію Крушельницьку (1872-1952). Вона завоювала світову славу і визнання, виступаючи з 1896 року на сценах кращих оперних театрів світу. В її репертуарі – близько 60 опер. Вершиною творчості співачки була роль Чіо-Чіо-Сан в однойменній опері Дж.Пуччіні.

У Пиляві народився український актор, режисер і педагог, народний артист СРСР Мар’ян Крушельницький(1897-1963).

Із с.Язловець походить відомий письменник О.Назарук.

Бучаччани – активні учасники аматорських колективів, 133 з них мають звання народних, два – зразкових. Тут працює п’ять аматорських народних театри: театр юного глядача, “Муза”, Бучацький аматорський народний театр, театри сіл Трибухівці та Жизномир.

Славиться аматорська народна хорова капела, аматорські хори районного будинку культури, с. Соколів, лемківський народний ансамбль с. Підзамочок.

У районі чимало пам’яток архітектури XIV-XVIII ст. (Золотий Потік, Підзамочок, Язловець та ін.).

У районі діють 60 ЗОШ, художня і музична школи, ПТУ, Бучацький інститут менеджменту та аудиту, відділення 4-х банків, 53 дитсадка, два Будинки школяра, Станція юних техніків, 54 бібліотеки, 57 клубних установ, футбольний клуб “Колос”.

Діють музеї: районний історико-краєзнавчий музей, музей – меморіал ім.. В.Стуса.

У Бучацькому районі зареєстровано 106 релігійних громад. Діє монастир оо. Василіан.

Великі міста та селища району.

Бучач – районний центр. Розташований на р. Стрипі (притока Дністра), за 68 км від обласного центру. Залізнична та автостанції. Населення – 15 тис. чол. Уперше згадується в документах 1397 року, місто з 1939 р. До наших днів збереглося чимало історичних пам’яток цього старовинного міста.

Майже два століття чарують своєю неповторністю пощерблені мури Бучацького замку, що височать над містом.

Пам’яткою архітектури XVIII ст. є церква Св. Покрови (1764 р.). Це останній твір архітектора Б.Меретина і скульптора Пінзеля в Бучачі. Настінний розпис церкви виконав Я.Головацький (1735-кін. XVIII ст.). На подвір’ї церкви споруджено гробницю жертвам сталінського режиму, останки яких було виявлено в 1991 році в церковних підвалах. Майже чотири століття (1610) осередком духовності для багатьох поколінь бучаччан є церква Св. Миколая, яка була першим кам’яним храмом міста. Основним духовно-естетичним центром церкви є іконостас – типовий стилю бароко. До найбільших скарбів храму відносять ікону “Богородиця” XVI ст., що на східній стіні вівтаря. Її привезла до Бучача Марія Могилянка. Фундатором церкви вважається подружжя Стефан та Марія Потоцькі, про що засвідчує їхній шлюбний герб над дверима церкви (Потоцьких – Могилів).

На схилі гори Федір знаходиться монастир та церква отців Василіян, а також історико-філософський ліцей ім. Св. Йосифата Бучацького монастиря Чесного Хреста Господнього чину Св. Василія Великого, директором якого є настоятель монастиря О.І.Майкович.

Донині стоїть біля підніжжя Замкової гори Храм Успіння Богородиці, споруджений на пожертвування М.Потоцького в 1761-1765 роках. Цей костел – кам’яна велична споруда із гербом Потоцьких “Пілява” і скульптурними творіннями славетного Пінзеля.

Вражає відвідувачів приміщення колишньої ратуші, яка збудована у XVIII ст. у стилі рококо видатним архітектором Б.Маретіні. Будівля має високу двоярусну вежу, прикрашену кам’яними вазами і міфічними скульптурами, що розташовані на терасі будинку. Вважають, що автором цих прикрас є скульптор того часу Пінзель. Ратуша є неперевершеним твором не лише в українській, але й у світовій культурі.

Бучач дав світові багато відомих імен, серед них: книговидавець Б.Кнебель, січовий стрілець і письменник М.Островерха, Нобелівський лауреат, письменник Шмуель Йосеф Агнон.

У районі найбільшими селами є Золотий Потік та Язловець.

Золотому Потоку було надано статус містечка, а в 1601р. – магдебурзьке право, що сприяло його економічному й духовному розвитку. У минулому – районний центр.

У середині XVI ст. Язловець вже був одним із значних центрів торгівлі на Поділлі. Було споруджено у XVI ст. костел і домініканський монастир. До сьогоднішніх днів збереглася фортеця, споруджена у XІV ст.

Язловець і Золотий Потік належать до найважливіших історичних сіл України.