28 червня – День Конституції України
Сьогодні Україна відзначає 28-му річницю прийняття Конституції – головного нормативно-правового акта держави, який закріплює основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних органів, права та обов’язки громадян.
Наша Конституція визначає, що Україна є правовою державою, яка базується на принципах поваги до особи й недоторканності її прав і свобод, верховенства права, дотримання закону. Вона забороняє дискримінацію. У Конституції закріплений суверенітет Української держави над всією її територією, яка є недоторканною. А захист цього суверенітету і територіальної цілісності є найважливішою функцією держави і справою всього Українського народу. Дієвість цієї норми Конституції українці демонструють на практиці, боронячи Україну від російської агресії.
Ухвалення Верховною Радою України Основного Закону 28 червня 1996 року стало важливим етапом утвердження державності, мало величезне політичне та правове значення для розвитку української політичної нації та громадянського суспільства. Венеціанська комісія визнала нашу Конституцію однією з найдемократичніших у Європі, особливо в частині прав, свобод та обов’язків громадян, які повністю відповідають міжнародним стандартам у галузі конституційного права.
Наша Конституція справді зорієнтована на людину, гуманістичні цінності та правові відносини між суспільством і державою. Такою вона є, зокрема, тому, що, попри досвід життя в тоталітарній системі та наявність колоніального минулого, українським землям був властивий пошук норм і засад, які б регулювали взаємодію між населенням і владою. Власне, це також робить нас частиною Європи та істотно відрізняє від росії.
Конституція України – наш моральний орієнтир.
Сьогодні, в умовах повномасштабного російського вторгнення і численних злочинів окупантів, усі ми по новому оцінюємо значення цінностей, закладених у Конституції України. Основний Закон є ядром консолідації Українського народу.
Історична довідка.
Укладання законів та захист прав громадян на наших землях має глибоке історичне коріння.
Першою українською державною збіркою законів історики вважають ухвалену в 1710 році Конституцію Пилипа Орлика.
Загалом творці української державності та представники культурної еліти часто розробляли власні проєкти конституції. Цим зокрема займались: Микола Костомаров у «Книзі буття українського народу», Михайло Драгоманов у праці «Вільна спілка», учасник Кирило-Мефодіївського братства Георгій Андрузький у «Начерках Конституції Республіки». Окрім того, на Західній Україні тоді сформувалися конституційно-правові погляди соціал-демократів Остапа Терлецького та Івана Франка. Також на початку ХХ століття Михайло Грушевський, В’ячеслав Липинський та Микола Міхновський, кожен окремо, пробували відстоювати своє бачення конституції України в різних її форматах.
Другу в нашій історії конституцію «Статут про державний устрій, права і вольності УНР» ухвалила Центральна Рада УНР 29 квітня 1918 року. Головним у розробці законів був історик Михайло Грушевський. Конституція проголошувала незалежність УНР і визначала парламентський устрій держави. Незабаром після цього в країні стався переворот Скоропадського, і документ було скасовано.
Конституційний процес на наших землях завжди був нерозривно пов’язаний із відновленням української державності. Ухвалення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року стало основою для творення нової конституції. Трохи пізніше, 24 серпня 1991 року, відбулося ухвалення Акту проголошення незалежності України, яке суттєво прискорило розпад СРСР. Згодом рішення про проголошення незалежності України громадяни підтримали на Всеукраїнському референдумі.
Тоді ж розпочалась активна робота над прийняттям Конституції незалежної України, яка тривала майже 4 роки. За цей час відбулося немало гострих дискусій, зокрема щодо державної мови, державних символів та статусу Криму. Протистояння між політичними силами, які тяжіли до радянського минулого, і тими, хто прагнув утвердити та зміцнити нову незалежну українську державу, було тоді надзвичайно гострим.
28 червня 1996 року відбулось найдовше засідання Верховної Ради, яке отримало назву «Конституційна ніч». У підсумку цієї бурхливої ночі, після довгих суперечок та гарячих дебатів, 315 голосами депутати все ж таки ухвалили нашу Конституцію.
