Богдан Бутковський: «Той, хто загинув за свою Батьківщину, – здобув  життя вічне в бою»

Сьогодні у Тернопільському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – економічний ліцей №9 імені Іванни Блажкевич» відбулося урочисте відкриття меморіальних таблиць на честь випускників цього закладу, захисників України – Олександра Осадка, Ігоря Ірзи та Андрія Тура.

Участь у пам’ятному заході взяли голова Тернопільської обласної ради Богдан Бутковський та радниця голови обласної ради, волонтерка, керівниця «Дому Ветерана» Ольга Коновал.

«Героями не народжуються, Героями стають ті люди, які свідомо і часто добровільно беруть в руки зброю, щоб боронити рідну землю. Той, хто загинув за свою Батьківщину, – здобув життя вічне в бою. А найкращою шаною пам’яті Героїв є боротьба за утвердження Української держави, – сказав Богдан Бутковський. – Сьогодні ми переживаємо дуже важкі часи – ті, хто мав гарантувати нашу безпеку, намагаються поза нашими спинами вирішувати долю України. Але ми вистояли тоді, коли ніхто в це не вірив, і ми продовжуємо боротьбу за свій народ і державу. А те, якою вона буде в майбутньому, залежить від кожного з нас. Українська молодь має чітко розуміти, що найголовніше – розбудова власної сильної, незалежної, квітучої країни. Для цього потрібно докласти всіх зусиль: навчатися, вдосконалюватися і – перемагати!».

Меморіальні таблиці – символ нашої вічної пам'яті та глибокої вдячності Героям, які віддали свої життя за незалежність та суверенітет України.

Довідка

Олександр Осадко – український військовик, солдат військової частини «А7170», позивний «Танго», письменник.

Народився 4 квітня 1976 року в Тернополі. З 1983 по 1993 – навчався у Тернопільській школі №9. За спеціальністю був економістом та будівельником. Дуже шанував книги, читання і літературу взагалі. Писав коротку прозу.

26 лютого 2022 року добровольцем пішов на фронт у складі 105-ї окремої бригади територіальної оборони. Згодом служив у 25-ій десантно-штурмовій бригаді, був кулеметником.

Загинув Олександр Осадко 9 липня 2022 року біля села Мазанівка на Донеччині під час мінометного обстрілу, виконуючи бойове завдання і врятувавши побратима. Похований 14 липня 2022 року на Микулинецькому кладовищі в Тернополі, на Алеї Героїв.

Збірка оповідань Олександра Осадка «Жити не можна померти» (2023), видана вже після його смерті у Видавництві Старого Лева, увійшла до довгого списку всеукраїнської Премії Львова – Міста літератури ЮНЕСКО (2024) та списку найкращих книжок 2023 року за версією Українського ПЕН. Подвиг Героя описано також в дитячій книжці «Дубочок з війни» авторства його дружини Ганни Осадко (ВСЛ, 2024).

22 серпня 2022 року Олександру Осадку посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Тернополя».

Ігор Ірза (11.04.1996–29.10.2024) – доброволець, учасник російсько-української війни, солдат Збройних Сил України, позивний «Море». Служив у протитанковому дивізіоні 44-ї окремої артилерійської бригади.

З  2007 по 2011 – навчався у  у Тернопільському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – економічний ліцей №9 імені Іванни Блажкевич». Після закінчення дев’ятого класу тернополянин вступив до коледжу. Почалась Революція Гідності і юнак став активним її учасником. Згодом закінчив навчання, пройшов строкову службу в Миколаєві. Часто їздив на заробітки, працював будівельником.

24 лютого 2022 року Ігор Ірза сказав дружині, що йде в магазин. А через декілька годин зателефонував: «Я у військкоматі, збери мої речі». Любив казати: «Там, де “Море”, – там перемога». А ще, за словами побратимів, Ігор завжди йшов з позиції останнім, прикриваючи інших, неодноразово витягував з поля бою поранених.

Після отримання важких опіків внаслідок ворожого обстрілу повернувся на фронт і брав участь у боях на Бахмутському напрямку.

Загинув 29 жовтня 2024 року поблизу села Басівка на Сумщині.

У 2024 році Ігорю Ірзі присвоєно звання «Почесний громадянин Тернополя» посмертно.

Андрій Тур (06.12.1982–06.01.2024) – військовослужбовець Збройних Сил України, солдат-оператор взводу протитанкових ракетних комплексів механізованого батальйону військової частини «А7015» 4-ї танкової бригади.

З 1989 по 1998-ий – навчався в Тернопільському навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – економічний ліцей №9 імені Іванни Блажкевич».

Андрій Тур пішов боронити Україну в перші дні повномасштабного вторгнення. Виконував бойові завдання у Харківській та Донецькій областях.

Загинув 6 січня 2024 року у селі Іванівка Купянського району на Харківщині.

Поховали бійця на Алеї Героїв Микулинецького кладовища.