Сьогодні Україна вшановує подвиг Героїв Небесної Сотні

20 лютого в Україні на державному рівні відзначають День пам'яті Героїв Небесної Сотні, згадуючи найтрагічніші дні масових розстрілів протестувальників під час Революції Гідності 2013–2014 років.

Пам'ятний день встановлено указом Президента України з метою увічнення великої людської, громадянської та національної відваги та самовідданості, сили духу та стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідне вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали свою життя під час Революції гідності та свободи людини, європейське майбутнє.

Сьогодні минає 11 років від дня масових розстрілів Небесної Сотні на Майдані

Небесна сотня – це 107 загиблих учасників Революції Гідності, а також активісти Майдану, які загинули навесні 2014 року з початком російської агресії на сході України.

105 Героїв Небесної Сотні посмертно отримали звання Героїв України, а троє іноземців – громадянин Білорусі Михайло Жизневський та громадяни Грузії Зураб Хурція та Давид Кіпіані – посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні.

Одними з найактивніших учасників Революції Гідності були патріотичні та щирі жителі Тернопільщини. Серед Героїв Небесної Сотні – семеро наших земляків: Василь Аксенін, Назар Войтович, Устим Голоднюк, Олександр Капінос, Ігор Костенко, Василь Мойсей, Тарас Слободян.

У Тернополі відбувся пам'ятний захід на вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні. З цієї нагоди на площі Героїв Євромайдану зібралися духовенство, представники влади та громадськості, рідні та близькі загиблих Героїв, учасники Революції Гідності, небайдужі тернополяни та гості нашого міста.

Участь у заході взяли голова Тернопільської обласної ради Богдан Бутковський, перший заступник голови обласної ради Володимир Болєщук, депутати та працівники виконавчого апарату обласної ради.

Священники різних конфесій звершили спільну поминальну молитву. Пам'ять Героїв ушанували хвилиною мовчання.

З повагою та вдячністю до підніжжя пам'ятника Героям Небесної Сотні поклали гірлянду пам'яті, квіти та запалили лампадки.

Сумними акордами у серцях усіх присутніх озвалося «Пливе кача» у виконанні Тернопільського військового оркестру 44-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола.

Усіх наших Героїв об'єднувала мрія жити у вільній, демократичній, європейській країні. Саме у лютому 2014 року на Майдані Україна розпочала боротьбу, яка триває і сьогодні…

Довідка

Василь Аксенін народився біля села Литячі Заліщицького району Тернопільської області. Працював радіомонтажником, згодом інженером на заводі «Вимірювач» у Чернівцях. Згодом організував власну справу і став приватним підприємцем. Відзначався принциповістю, відгукувався на потреби інших, завжди був готовий прийти на допомогу потребуючим. Будучи орнітологом-аматором, на дозвіллі розмножував та вирощував рідкісних та екзотичних птахів, виходжував поранених тварин. Неодноразово приїздивши до столиці на Майдан, щоби підтримати протестувальників. Востаннє вирушивши до Києва 18 лютого 2014 року, дізнавшись про загострення протистояння у середмісті столиці. Уранці 20 лютого отримав тяжке вогнепальне поранення. 12 березня 2014 року помер у польській клініці внаслідок зупинки серця. Василеві Аксеніну було 52 роки...

Назар Войтович – наймолодший Герой Небесної Сотні. Проживавши у селі Травневе Збаразького р-ну Тернопільської області. Навчався у Тернопільському кооперативному коледжі на дизайнера. Говорити, що його не можна було не любити. Світловолосий, з веснянкуватим обличчям, сірими добрими очима та щирою усмішкою. Завжди привітний, доброзичливий, співчутливий, іноді – замріяний, заглиблений у свої потаємні думки. Приїхав на Майдан 19 лютого, пообіцявши батькам стояти лише біля сцени. Вранці 20 лютого Назар одразу кинувся біля віру боротьби, він навіть хвилини не вагався… Не здригнулася і рука снайпера. Йому було лише 17 років...

Устим Голоднюк – щирий патріот зі Збаража, завжди усмішка, готовий першим прийти на допомогу. Проживавши у місті Збаражі Тернопільської області. Навчався у Бережанському агротехнічному інституті. На Майдані був з перших днів революції. Разом із іншими хлопцями-протестувальниками зуміли зробити коридор, яким з оточення беркутівців вдалося вийти дівчатам. 30 листопада був сильно побитий, але згодом знову повернувся на Майдан. 20 лютого на вулиці Інститутській хлопця вбивши снайпер. Сумнозвісні фото та відеокадри про юнака у блакитному шоломі миротворців облетіло всі світові ЗМІ. Пророчими стали слова, які Устим написав на сторінці у соцмережі: «Рабів до раю не пускають!». Устимові Голоднюку було 19 років…

Олександр Капінос проживав у селі Дунаїв Кременецького району Тернопільської області. Навчався у Львівському лісотехнічному інституті. Будучи членом організації ВО "Свобода", головою громадської організації "Патріот Волині". Займався фермерством та відродженням рідного села. На Майдані – з листопада 2013 року. За незламний дух мав псевдонім «Кремінь». Додому приїжджав ненадовго по чисті речі та відпочити. Новий рік, Різдво зустрічав із побратимами у Києві. Увечері 18 лютого під час силового штурму Майдану Олександр разом зі своєю сотнею обороняв Будинок Федерації профспілок України. Близько 22-ї години він отримав поранення голови. Після надзвичайно важкої та тривалої операції прийшов до тями, але травма була надто складною і його серце зупинилося. Олександру було всього 29 років і він так мріяв розбудовувати свою Україну...

Ігор Костенко – уродженець села Зубрець Бучацького району Тернопільської області. Журналіст видання "Спорт-аналітика". Навчався на п'ятому курсі географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Будучи активним дописувачем української Вікіпедії. Захоплювався спортом, зокрема футболом, був фанатом львівських «Карпат». Колеги згадують про нього, як про хорошого товариша, відкриту, життєрадісну, цілеспрямовану людину. Мріяв про сім'ю, хотів відкрити свою електростанцію. У своєму випускному альбомі писав «Будьмо українцями в душі і з Богом у серці». Убитий 20 лютого на вулиці Інститутській, у нього потрапили дві кулі. Ігореві Костенку було 23 роки...

Василь Мойсей народився біля с. Зубрець Бучацького району Тернопільської області. Бувши щирим патріотом. Мріяв про гідне майбутнє для своєї країни. Навчався в Університеті розвитку людини у Луцьку на 4-му курсі, навчався на реабілітолога. Будучи активістом організації ВО «Свобода» та членом Українського реєстрового козацтва. А ще хотів стати священиком, як рідний брат Роман. До протестів долучився у грудні 2013 року, приїжджавши до Києва на вихідні, маючи псевдо «Крук» близько 35 сотень самооборони Майдану «Волинська Січ». Вранці 20 лютого на вулиці Інститутській отримав вогнепальне поранення снайперською кулею у грудну клітку. Не врятував хлопця й цивільний бронежилет – від отриманих травм Василь помер у лікарні. «Богу – душа, життя – Україні, а честь – для себе, – такого життєвого принципу завжди дотримувався Василь. Похорон у Луцьку, де живий і працював останні роки. Василеві Мойсею був 21 рік...

Тарас Слободян – родом із села Підгородне Тернопільського району Тернопільської області. Працював у Тернопільському національному економічному університеті. У листопаді 2013-го, коли розпочалися події на Майдані, Тарас поїхав до столиці. Маючи загострене відчуття справедливості, він не міг залишатися осторонь. Перебував на Майдані, проте потім безслідно зник. Точну дату смерті встановити не вдалося. Його закочене тіло знайшли біля березня 2014 року у лісі Сумщини. 5 березня 2014 року Тараса поховали біля рідного села. Тарасу Слободяну був 31 рік...