У Тернополі вшанували 114-ту річницю від дня народження Ярослава Стецька

Сьогодні, 19 січня, минає 114 років від дня народження Ярослава Стецька – ідейного провідника українського національно-визвольного руху ХХ століття, одного з чільних діячів Організації українських націоналістів, президента Антибільшовицького блоку народів, уродженця нашого краю.

З цієї нагоди біля пам’ятника Ярославу Стецьку в Тернополі зібралися представники влади та громадськості. Участь у заході взяли голова Тернопільської обласної ради Богдан Бутковський, заступник голови обласної ради Ігор Сопель і заступник керівника виконавчого апарату – начальник управління комунікацій та функціонального забезпечення діяльності Тернопільської обласної ради Володимир Мисик.

Пам'ять видатного земляка вшанували покладанням квітів до монумента на його честь.

Ярослав Стецько був одним із головних ідеологів українського національно-визвольного руху, послідовним борцем проти тоталітарних режимів та активним представником України на міжнародній арені. Його політична діяльність і державницька позиція стали важливою складовою формування ідеї самостійної, соборної України.

Сьогодні, коли український народ знову виборює свою свободу й право на власне майбутнє, постать Ярослава Стецька набуває особливого символічного значення. Його життєвий шлях є прикладом служіння національним інтересам, незламності, моральним орієнтиром для нинішніх і майбутніх поколінь.

Довідково

Ярослав Стецько народився в Тернополі 19 січня 1912 року.

Походив із родини священника. Закінчив Краківський та Львівський університети. Ще юнаком включився у національно-визвольну боротьбу, з 1932-го був членом Крайової екзекутиви ОУН, ідеологічним референтом і редактором підпільних видань. У 1936-му засуджений польським судом до п’яти років ув’язнення. Під час слідства провів понад 200 годин (майже дев’ять діб) без сну, сидячи на табуреті, але компрометуючих свідчень так і не дав. Звільнений по амністії в 1937-му.

Один із ініціаторів створення Революційного проводу ОУН-б (1940), з квітня 1941-го – заступник провідника ОУН-б Степана Бандери. На Українських національних зборах у Львові 30 червня 1941року проголосив Акт відновлення Української держави і був обраний прем’єром.

Як пізніше пояснював сам Ярослав Стецько: «…ми вирішили танкам, бомбовозам і гранатам окупантів протиставити вірність ідеї Суверенітету нації, гідність і гордість великої духом нації, незламність нашого характеру, чистоту нашого серця, нашу безстрашність особисто захищати проголошене діло, ні за яких умов цього не заперечити, не відкликати, витримати до кінця».

Заарештований нацистами 4 липня 1941-го, понад три роки перебував у концтаборі Заксенхаузен, зокрема в бункері смерті «Целленбау». В 1944 році переведений на режим домашнього арешту. Пізніше втік із лікарні в чеському місті Штайнгофф до американської зони окупації, отримавши важке поранення в руку. В групі, яка допомогла організувати втечу, була і підпільниця «Муха», майбутня дружина Ярослава Стецька – Ганна Музика (Ярослава Стецько). Вони уклали шлюб у 1946-му і прожили разом 40 років.

У 1945 році обраний членом бюро Проводу ОУН. Від 1946-го і до кінця життя очолював Антибільшовицький блок народів. За його ініціативи постала Європейська Рада Свободи. У 1968-му обраний головою Проводу ОУН-б.

Вважається, що саме під впливом особистості Ярослава Стецька генеральний секретар НАТО Джон Гакет у книзі «Третя світова війна» змоделював ситуацію, коли українські націоналісти опанували КДБ, здійснили переворот і розвалили СРСР.

Під час судового процесу в Польщі так сформулював своє життєве кредо: «Змислом мойого цілого життя було, є і буде: Україна вільна, Україна соборна, Україна без холопа і без пана. Я вірю в перемогу, я вірю так сильно, що можна вмерти. З цього шляху мене не заверне ніщо: ані тортури, ані пекло тюрем, ані смерть».

Помер 5 липня 1986 року в Мюнхені (Німеччина).