«Валер’ян Підмогильний: інтелект і трагізм доби»: Тернопільська ОУНБ запрошує на книжкову виставку 

2 лютого минає 125 років від дня народження Валер’яна Підмогильного — письменника, талановитого прозаїка доби Розстріляного відродження, чия творчість стала виявом глибокого інтелектуального пошуку й художньої сміливості доби. Його літературна діяльність вирізнялася жанровим і тематичним розмаїттям, тонким психологізмом, увагою до внутрішнього світу людини та складних взаємин особистості з соціумом.

З цієї нагоди у відділі міського абонементу Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки представлено книжкову виставку «Валер’ян Підмогильний: інтелект і трагізм доби».

Валер’ян Підмогильний був активним учасником літературного процесу 1920–1930-х років, одним із засновників угруповання «Ланка» (з 1926 року — «МАРС»), що об’єднало талановитих українських митців — Бориса Антоненка-Давидовича, Григорія Косинку, Тодося Осьмачку, Євгена Плужника, Дмитра Фальківського. Саме в цьому середовищі формувалася модерна українська проза, зорієнтована на європейські художні та філософські традиції.

Особливе місце у творчому доробку письменника посідає роман «Місто» — один із перших урбаністичних романів в українській літературі. Це глибоке психологічне дослідження людини в умовах великого міста, боротьби амбіцій, самотності, морального вибору та внутрішніх трансформацій.

Окрім прози, Валер’ян Підмогильний активно займався перекладацькою діяльністю, відкриваючи українському читачеві твори Дені Дідро, Клода Гельвеція, Оноре де Бальзака, Анатоля Франса, тим самим утверджуючи українську культуру в європейському інтелектуальному контексті.

Виставка «Валер’ян Підмогильний: інтелект і трагізм доби» триватиме до 09.02.2026. Запрошуємо всіх охочих долучитися до осмислення творчої спадщини письменника, що стала важливою частиною українського культурного канону.

Довідково

Валер’ян Підмогильний народився 2 лютого 1901 року на Катеринославщині (нині Дніпропетровщина). Свої перші пригодницькі твори видавав під псевдонімом Лорд Лістер.

Походив з бідної селянської родини. Батько Валер’яна Підмогильного завідував маєтком місцевого поміщика, помер рано. «Так мало батьківських пестощів випало на мою долю», – писав Валер’ян Підмогильний. Його односельчани згадують переважно про матір письменника. Вона була звичайною селянкою, без освіти, яка працювала в економії графа Воронцова-Дашкова і виділялася надзвичайною природною інтелігентністю.

Навчався юнак спочатку в церковно-приходській школі. Згодом, до 1918-го року у Катеринославському реальному училищі. «Валеріан був надзвичайно здібним хлопцем, – згадувала мешканка села Чаплі Ярушевська. – Було, послухає уважно урок і вже вдома не повторює. А натомість набере в учителів і знайомих стоси книг і просиджує над ними цілу ніч. Він дружив з моїм братом Степаном. Був тихий, сором'язливий. Любив ходити на сінокіс, на рибалку до Дніпра. І вже тоді мій брат хвалився, що Валеріан пише вірші і оповідання».

Він вивчав іноземні мови й переклав на українську твори Дені Дідро, Клода Гельвеція, Оноре де Бальзака, Анатоля Франса.

Він був одним із організаторів літературного угруповання «Ланка», яке 1926-го переіменоване в «Марс». Сюди входили талановиті письменники Борис Антоненко-Давидович, Григорій Косинка, Тодось Осьмачка, Євген Плужник, Дмитро Фальківський.

Потужна літературна та видавнича діяльність сприяли популярності та авторитету Валер’яна Підмогильного. 8 грудня 1934-го НКВДисти заарештували письменника за начебто «участь у терористичній організації, яка мала на меті  терор проти керівників партії».

Слідство сфабрикувало приналежність до «організації» Євгена Плужника, Миколу Куліша, Валер’яна Поліщука, Григорія Епіка, Миколу Любченка (Кость Котко) –  загалом 18 людей. На допитах Підмогильний не визнавав себе винним.

Виїзною сесією Військової колегії Верховного Суду СРСР у березні 1935-го його засудили на десять років позбавлення волі. Покарання відбував у Соловецькому таборі особливого призначення, продовжував писати. 3 листопада 1937-го Валер’яна Підмогильного разом з понад тисячею інших українських політичних в’язнів розстріляли в урочищі Сандармох.

Так радянська влада відсвяткувала 20-річчя Жовтневого перевороту.